Життєподібний сюжет і зміст повісті-притчі Е. Хемінгуея “Старий і море”
На уроці зарубіжної літератури ми вивчали твір Е. Хемінгуея “Старий і море”. Літературознавці визначають жанр цього твору як повість-притча, тобто твір, що розповідає про долю і певні події життя героя, але ця розповідь має алегоричний характер, глибокий моральний і філософський зміст. Повість тісно пов’язана з усіма попередніми творами письменника і виглядає вершиною його роздуму про сенс життя. Сюжет її можна переказати в кількох реченнях. Живе самотній
Останнім часом рибальська доля, як і люди, покинула його, але старий не здається. Він знову і знову виходить у море, і ось нарешті йому таланить: на наживу впіймалася величезна риба, кілька діб триває боротьба старого і риби, і людина перемагає, та ненажерливі акули нападають на здобич рибалки і нищать її. Коли човен старого пристає до берега, від красуні-риби залишається лише остів.
Знесилений старий повертається у свою бідну хатину.
Проте зміст повісті значно ширший і багатший. Хемінгуей уподібнював свої твори айсбергу, який лише на невелику частину видніється з води, а решта схована в
Тому повість має глибокий символічний зміст.
Назва твору викликає певні асоціації, натякає на головні проблеми: людина і природа, смертне і вічне, потворне і прекрасне тощо. Сполучник “і” (“Старий і море”) об’єднує і разом із тим протиставляє ці поняття. Герої і події повісті конкретизують ці асоціації, поглиблюють і загострюють заявлені в назві проблеми.
Старий символізує людський досвід і разом із тим його обмеженість. Поруч із старим рибалкою автор змальовує маленького хлопчика, який вчиться, переймає досвід у старого. Та коли старому рибалці не таланить, батьки забороняють хлопчику виходити з ним у море.
У двобої з рибою старому дуже потрібна допомога, і він шкодує, що поруч нема хлопчика, та розуміє, що це закономірно. Старість, думає він, не повинна бути самотня, та це неминуче.
Тема самотності людини розкривається автором у символічних картинах вутлого човника на тлі безмежного океану. Океан символізує вічність і непоборну природну силу. Хемінгуей впевнений, що людину можна знищити, але неможливо перемогти.
Старий довів свою здатність протистояти природі, він витримав найтяжке у своєму житті випробування, тому що, незважаючи на самотність, думав про людей (спогади про хлопчика, їх розмови про видатного бейсболіста, про спортивні новини підтримують його в момент, коли сили майже покинули).
У фіналі повісті Хемінгуей зачіпає також тему непорозуміння між людьми. Він зображує групу туристів, які вражені тільки розмірами остова риби і зовсім не розуміють трагедії старого, про яку намагається розповісти їм один із героїв.
Символіка повісті складна, і кожен читач відповідно до свого досвіду сприймає цей твір.