Життєподібний сюжет і філософсько-символічний зміст повісті-притчі Е. Хемінгуея “Старий і море”

Повість “Старий і море” – один з останніх завершених творів легенди американської літератури Ернеста Хемінгуея, своєрідний підсумок творчих пошуків автора. Літературознавці визначають жанр цього твору як повість-притча, тобто твір, що розповідає про долю і певні події життя героя, але ця розповідь має алегоричний характер, глибокий моральний і філософський зміст. Повість тісно пов’язана з усіма попередніми творами письменника і є вершиною його роздуму про сенс життя. Сюжет її можна переказати в кількох реченнях. Живе самотній

старий рибалка.

Останнім часом рибальська вдача, як і люди, покинула його, але старий не здається. Він знову і знову виходить у море, і ось нарешті йому таланить: на наживу впіймалася величезна риба, кілька діб триває боротьба старого і риби, і людина перемагає, та ненажерливі акули нападають на здобич рибалки і нищать її. Коли човен старого пристає до берега, від красуні-риби залишається лише остів.

Знесилений старий повертається у свою бідну хатину.

Проте зміст повісті значно ширший і багатший. Хемінгуей уподібнював свої твори айсбергу, який лише на невелику частину видніється з води, а решта схована в океанському

просторі. Художній текст – та частина айсбергу, яку видно на поверхні, і читач може лише здогадуватися, що письменник залишив невисловленим, віддав на тлумачення читача.

Тому повість має глибокий символічний зміст.

Вже сама назва твору “Старий і море” викликає у читача певні асоціації, натякає на головні проблеми: людина і природа, тлінне і вічне, потворне і прекрасне тощо. Сполучник “і” об’єднує і разом із тим протиставляє ці поняття. Герої і події повісті конкретизують ці асоціації, поглиблюють і загострюють заявлені в назві проблеми.

Старий символізує людський досвід “і разом із тим його обмеженість. Поруч зі старим рибалкою автор змальовує маленького хлопчика, який вчиться, переймає досвід у старого. Та коли рибальська вдача покидає героя, батьки забороняють хлопчику виходити з ним у море.

У двобої з рибою старому дуже потрібна допомога, і він шкодує, що поруч нема хлопчика, та розуміє, що це закономірно. Старість, думає він, не повинна бути самотня, та це неминуче.

Тема самотності людини розкривається автором у символічних картинах вутлого човника на тлі безмежного океану. Океан символізує і вічність, і непереборну природну силу. Старий переміг прекрасну рибу, але океан не віддав йому здобичі, акули з’їли її. Хемінгуей упевнений, що людину можна знищити, але неможливо перемогти.

Старий довів свою здатність протистояти природі, він витримав найтяжче у своєму житті випробування, тому що, незважаючи на самотність, він думав про людей (спогади про маленького хлопчика, їх розмови про видатного бейсболіста, про спортивні новини підтримують його в момент, коли сили його майже покинули).

У фіналі повісті Хемінгуей торкається також теми непорозуміння між людьми. Він зображує групу туристів, які вражені тільки розмірами остова риби і зовсім не розуміють трагедії старого, про яку намагається розповісти їм один із героїв.

Символіка повісті складна, і кожен читач відповідно до свого досвіду сприймає цей твір.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.50 out of 5)

Життєподібний сюжет і філософсько-символічний зміст повісті-притчі Е. Хемінгуея “Старий і море”