Твір Е. Хемінгуея “Старий і море” – повість-притча. Але розповідь має алегоричний характер, глибокий моральний і філософський зміст. Повість є вершиною роздумів письменника про сенс життя. Сюжет її можна переказати кількома реченнями.
Живе самотній старий рибалка.
Останнім часом рибальська вдача, як і люди, покинула його, але старий не здається. Він знову і знову виходить у морс і ось нарешті йому таланить: на наживу впіймалася величезна риба. Кілька діб триває боротьба старого і риби, і людина перемагає. Та ненажерливі акули
Коли човен старого пристає до берега, від риби залишається лише кістяк. Знесилений старий повертається у свою бідну хатину.
Проте повість має глибокий символічний зміст. Назва твору викликає в читача певні асоціації, натякає на головні проблеми: людина і природа, смертне і вічне, потворне і прекрасне тощо. Сполучник “і” (“Старий і море”) об’єднує і разом з тим протиставляє ці поняття.
Старий символізує людський досвід і разом із тим його обмеженість. Поруч із старим рибалкою автор змальовує маленького хлопчика, який вчиться, переймає досвід у старого. Та коли
Старість, думає він, не повинна бути самотня, та це неминуче.
Тема самотності людини розкривається автором у символічних картинах вутлого човника на тлі безмежного океану, що символізує вічність і непереборну природну силу. Старий переміг рибу, але океан не віддав йому здобичі. Хемінгуей упевнений, що людину можна знищити, але неможливо перемогти.
Старий довів свою здатність протистояти природі, він витримав найтяжче у своєму житті випробування. Незважаючи на самотність, він думав про людей (спогади про хлопчика, розмови про видатного бейсболіста, про спортивні новини підтримують його в момент, коли сили майже покинули).
У фіналі повісті Хемінгуей торкається також теми непорозуміння між людьми. Він зображує групу туристів, які вражені тільки розмірами кістяка риби і зовсім не розуміють трагедії старого, про яку намагається розповісти їм один із героїв.