Третя група жанрів дитячого фольклору найбільш “дитяча” за своєю суттю. Це – Твори, складені самими дітьми. Перший з них – важливий передетап до гри, який полягає у справедливому розподілі ролей серед її учасників. Окрім інших способів призначення на ролі (вгадування, в якій руці захований предмет, витягування паличок різної довжини), діти найчастіше використовують лічилки – невеликі віршовані твори, якими визначаються роль і місце у грі кожного з її учасників.
В основі багатьох лічилок лежить лічба, часто у вигляді переінакшених
Ені-бені, рікі-такі Або: Онци, банци,
Цим-бум-буль,
Калякі шмакі Шіндір віндір,
Еус, беус, касмадеус, Коначіндір,
Баца! Шворц!
Чимало лічилок, що складаються з окремо осмислюваних слів, в загальному теж не зрозумілі: “Одинчики, драбинчики, поїхали по зайчики, задком, передком, навколішках, хвостиком”.
Однак, у багатьох лічилках є прямі натяки на зв´язок із ворожінням. Наприклад, обряд провіщення майбутнього по храмовому коні (під час якого теж лічили, на якому кроці чи етапі спіткнеться кінь, чи впаде, чи заірже), зафіксований у дитячому тексті:
Бігли коні під мостами Дзень, брязь,
З золотими копитами. Вийшов з мосту старий князь.
Зустрічаються й інші обряди ворожіння, зокрема, по коливанні голки (чи іншого предмета), повішеної на нитці над посудиною з водою:
Голочка, ниточка, склянка води, Ниточка, голочка, синя соколочка,
Першим вийдеш, напевно, ти. Щука, карась, а ти убирайсь.
В минулому так ворожили дівчата, котра з них першою вийде заміж, або в якому віці (в залежності від того, скільки разів голка стукне до краю посудини, над якою висить).
Сюжетні лічилки – сучасніші за походженням, вони є звичайними віршиками на різні теми:
Котилася торба з високого горба, В тій торбі хліб-паляниця, З ким хочеш, з тим поділися.
За аналогією до найдавніших зразків, діти часто наповнюють їх деякими незрозумілими словами, щоб надати їм таємничості, магічності у призначенні гравців на ролі. Але часом вони пристосовують до лічби твори інших жанрів – пісеньки, віршики, заклички.
Найбільш імпровізованим жанром дитячої Творчості є прози-валки – невеликі римовані твори, що є дитячою реакцією в момент сварки чи суперечки на якусь образу чи дію. Вони можуть супроводжуватись різними жестами, гримасами, або й діями, і є проявом безпосередності дитячого самовираження, її ставлення до іншої людини: гніву, незадоволення, ворожості, розпачу і т. ін. Прозивалки є двох видів. У першому дошкуляється неприятелю, приписуючи йому різні безглузді дії та вчинки:
Коля колючий У борщі намочив,
Котика замучив, А з борщу у кашу,
Волочив, волочив, Полюбив Наташу.
Другий вид прозивалок – це твори-звертання, в яких пропонується виконати недоладну дію:
Антоне, Антоне, Тягни за вушка:
Собака втоне, Буде добра юшка.
Як правило, прозивалки будуються на обігруванні імені висміюваного, а також на акцентуванні якоїсь негативної його риси: боягузтва, хвалькуватості, неохайності та ін.:
Гриць миші злякався, Бороною вкрився,
В кропиву сховався, Щоб не пожалився.
Найпоширеніша тема – висміювання плакс:
Рева плаче та кричить, Стали реву сватати,
Рева крутиться й сичить, Стала рева плакати.
Рева реве, як корова, А я реви не віддам,
Гика, хника, кисне, слинить, а здорова. Нехай рева реве нам.
Часто об´єктом дитячих насмішок є дорослі, які певним чином виходять за рамки дитячого уявлення про звичне, нормальне – дуже сварливі, п´яниці, люди з фізичними вадами чи непривабливою зовнішністю.
Подібні до прозивалок дражнилки – ритмізовані словесні формули, якими діти виражають негативне ставлення до іншої дитини, пробуючи викликати в неї певну реакцію. Вони коротші, ніж прозивалки і не називають імені висміюваного, мають більш узагальнений характер: “Сірка-мірка, сірчин брат, роздер штани аж до п´ят”. Часто звернені до того, хто розплакався в час суперечки чи від образи: “Рьова, корова, дай молока”.
Окрім текстів, завчених у своєму середовищі, діти проявляють фантазію, творячи нові прозивалки і дражнилки під час сварок з ровесниками, на ходу римуючи лексично віддалені слова, щоб досягнути ефекту безглуздості. Тут використовується той же принцип, що і в небилицях: поєднання віддалених предметів, невідповідність у їх співвіднесенні. За змістом ці твори є імпровізованими дітьми небилицями.
Протилежним до дражнилок та прозивалок є жанр мирилок. Мирилки – короткі віршовані твори, які говорять діти, що посварилися, на знак примирення:
Мир миром, Ми – дружечки красні,
Пироги з сиром, Поцілуймося.
Вареники в маслі,
Цей жанр споріднений зі словесними формулами під час кумування в обрядовій творчості. Мирилки виявляють бажання дітей помиритися і є своєрідним обрядом “укладання мирної угоди”, як це робили дорослі (його імітацією). Не випадково тут згадуються пироги з сиром, які віддавна вважалися ритуальною їжею, і могли готуватися на святкову трапезу на честь укладання договору між двома сторонами.
Усі дитячі поетичні жанри характеризуються чітким ритмом, як правило, точною (часто дієслівною) римою та економністю ху дитячого сприймання. Слова вживаються лише в їх прямому лексичному значенні, зрідка з´являються пестливі форми, синонімічні чи тавтологічні пари. Основна риса – звукова оболонка тексту, гра мовою в її милозвучності чи співзвучності.
Звідси – використання алітерацій, асонансів, звуконаслідувань, імітація звуків та шумів природи.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)