9 КЛАС
ТВОРИ НА НЕЛІТЕРАТУРНІ ТЕМИ
Дитяча педагогіка (твір у художньому стилі)
Мої батьки – найкращі у світі. Вони багато працюють, але, попри свою зайнятість, знаходять час, щоб поїхати сім’єю на річку чи в ліс. Тато катається з нами на ковзанах і лихах, грає у футбол, мама навчає мою сестричку Наталю шити і готувати смаколики.
Здається, нам, дітям, батьки дозволяють усе, їхнє улюблене слово – це “так, можна”. Але вже якщо мама чи тато скаже: “Ні!”, то заборону ламати не можна ні в якому разі. Батьківське “Ні!”
Та одного разу татове “Ні!” стало причиною непорозуміння в сім’ї.
Моя молодша сестричка Наталя – велика ласунка. Я ніколи не зустрічав людину, яка так, як вона, любила б солодке. Уся сім’я намагається приборкати її нестримний потяг до цукерок, шоколаду, морозива, цукру, але Наталя жити без солодощів не може. Щоб привчити сестричку до здорової їжі, бабусі запікають їй гарбузи, яблука і груші, які Наталя їсть з величезним задоволенням. Та найбільше вона любить варення з ягід.
Ще
Та Наталі байдуже, скільки там цукру, аби ягоди були: з’їсть усе і баночку вилиже.
Бабусі й мама балували Наталю, а ось тато сердився:
-Нащо ви дозволяєте дітям їсти варення, коли ще ягоди на гілках? Ось прийде зима, не дай Боже, захворіє хтось, а домашньої малинки нема – поїли все влітку. Доведеться ковтати вітаміни в пігулках.
Того літа Наталі виповнилося шість років. Як і раніше, вона ходила з великою ложкою навколо варення, але батьки таки сказали їй своє “Ні!”. А взимку сестричка тяжко захворіла.
Дитина чхала, кашляла, температурила, відмовлялася він їжі. Батьки ні на крок не відходили від Наталі, намагалися допомогти донечці.
-Наталю, з’їж хоч вареннячка, – бідкалися тато з мамою.
-Не хочу. їжте тепер його самі, – тихо прошелестіла сестричка.
Батьки від тих слів остовпіли. А потім я чув, як мама крізь сльози говорила татові:
-Не дай Боже з дитиною щось станеться, й ніколи собі не подарую, що не давала варення, коли їй хотілося, а прийшла з ним. тоді, коли донечці воно вже не смакувало.
Наталя, звичайно ж, видужала, але з хворобою зник її нестримний потяг до варення. Вона із задоволенням їла свіжі фрукти, а мама навчилася заморожувати і сушити ягоди на зиму. Потім я чув, як батьки говорили між собою про те, що варто іноді дитині прощати якісь слабкості, поки вона сама не зрозуміє, що для неї добре, а що погано, адже абсолютне “Ні!” може боляче відгукнутися в житті дорослих.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)