9 КЛАС
ТВОРИ НА НЕЛІТЕРАТУРНІ ТЕМИ
Дитяча безпосередність: за і проти (твір-роздум)
Ми добре знаємо, що у світі немає абсолютно однакових людей. Усі ми різні, але в дитинстві ми маємо один загальний для всіх талант – безпосередність, здатність говорити те, що хочеш, сміятися, коли на душі радісно, і гірко плакати, коли болить чи хтось образив. На жаль, уміння бути самим собою з часом може шикнути. Подорослішавши, ми намагаємося стримувати свої почуття, приховуємо свої думки, звикаємо боятися своїх запитань – а раптом вони комусь
Ми соромимося виявляти свої справжні почуття, намагаємося виглядати розумнішими, привабливішими, а в результаті почуваємося якимись незграбами. Щоб вийти з такого стану, починаємо грубіянити чи перетворюємося на тихонь. Але ні те, ні інше не може допомогти бути самим собою.
Часто ми ігноруємо однокласників, які мислять нестандартно, відрізняються безпосередністю, не прикидаються розумнішими і талановитішими за інших.
У нашому класі вчиться дівчина, яка відрізняється від нас усіх. Ірина не соромиться висловлювати свої сумніви, не боїться говорити правду у вічі і робити
Вона всім намагається допомогти, щиро не розуміючи, чому дівчата і хлопці відсторонюються від неї.
Якось на перерві виникла розмова про чесність і делікатність. На закиди однокласників Ірина відповіла, що нікому не робить зла, а навпаки, усім хоче до помогти. Ми добре знаємо, що вона щира у своїх намаганнях, але її дитяча безпосередність робить дівчину глухою і сліпою до бід інших, виявляє її неповагу до людей, егоїзм і самозакоханість.
Мені хочеться вірити, що та відверта розмова щось змінить у характері Ірини Вона повинна зрозуміти, що, діючи для загального добра, треба вміти визначати межі того “добра”, а для цього необхідно бути не тільки чесною, а й, що важливіше, делікатною людиною.