Які думки і почуття виникли у мене під час читання “Кайдашевої сім’ї” І. Нечуя-Левицького?

Якось (це було років два-три тому) я просто сиділа, гортала сторінки хрестоматії і, зупинившись навмання на одній сторінці, почала читати просто з твору. То була повість “Кайдашева сім’я”, і тоді вона видалась мені неймовірно смішною, кумедною. Я читала і не могла відірватись…

Пройшли роки. Я подорослішала, стала розумнішою, стала серйозніше сприймати речі, які раніше видавались такими смішними. І лише тепер, читаючи цю повість у десятому класі, почала замислюватись над тим, чи всі ці сварки, що кожен день отруюють життя і батьків,

і їхніх синів і невісток відповідають нормальній психології людини? Нечуй-Левицький казав, що про народ треба писати без будь-яких прикрас, і ми можемо не сумніватися в реалістичності повісті; та часом думається: чи може таке бути, щоб людина людині навмисно виколола око або підняла руку на батька через якусь побутову сварку?

А особливо в ті часи. Ті часи… Так, але ж саме час є одним з найважливіших чинників впливу на життя людини, її вчинки. А як пам’ятаємо, події у повісті відбуваються в пореформеному селі, коли так всім захотілося земельки і кожен ладен був зі шкіри лізти, аби тільки відстояти свої права на

власність. І це, безперечно, сприяло насамперед духовному роз’єднанню людей, деградації людської душі.

Хоч, можливо, і спонукала їх до того постійна залежність від матеріальних нестатків. Узяти хоча б Лавріна й Малашку. Веселий, жартівливий хлопець, небайдужий до всього прекрасного, і добра, лагідна, співуча дівчина.

Вони – ідеальна пара. Та, на жаль, “капіталістична” дійсність і необхідність пристосовуватись до звичного способу життя руйнують усі їхні добрі задатки. Мелашка стає все більш схожою на Кайдашиху, та і всі ті безперервні колотнечі змінили й Лавріна не на краще.

Що вже казати про сварливу Кайдашиху, яка й так мала недобрий характер. Вона стає ще злішою і егоїстичнішою. Час нещадний, він ламає таких слабкодухих, як Омелько Кайдаш, та й ті ж Мотря і Карпо стають прикладом змізерніння людської душі. Усе, що вони здатні відчути, – ненависть, жорстокість і злість.

Сварливі і обмежені люди. Так, людина не владна над часом, він сам диктує свої вади. Та зупиніться на мить і задумайтесь над тим, що є для людини сім’я.

Сім’я – це чи не найдорожче з усього, що має людина. Тож чи варто жертвувати нею? Так і хочеться сказати: “Зупиніться, подивіться навколо, ви стоїте над прірвою, ваше життя ламається, летить під укіс.

Зупиніться, поки не пізно!”.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5.00 out of 5)

Які думки і почуття виникли у мене під час читання “Кайдашевої сім’ї” І. Нечуя-Левицького?