В афоризмах сконцентрована мудрість і життєвий досвід народу, тому це був один із найулюбленіших жанрів літератури в усі часи. На Русі ще з дохристиянських часів існувало багато прислів’їв і приказок, а після хрещення з Біблією прийшла велика кількість перекладних книжних висловів. Перекладні афоризми фольклорного і книжного характеру прийшли на Русь разом зі збірником “Стоеловець” Геннадія. У 1076 році в Києві на основі висловів із книг Ісуса, сина Спрахового та “Стословця” був укладений збірник перекладних афоризмів “Ізборник
Не пізніше 20-х років XIII століття збірник “Пчола” був перекладений досвідченим книжником найімовірніше у Галицько-Волинських землях. Збірник містив упорядкова ні розділи афоризмів про різні людські чесноти і вади (наприклад: розділ про цнотливість і чистоту, про владу і князювання, про доброчинність
Другу частину “Пчоли” складали афоризми з творів Есхіла, Геродота, Еврипіда, Фукідіда, Демокрита, Піфагора, Діогена, Платона, Сократа, Аристотеля, Плутарха та багатьох інших. Характерно, що у кожному розділі “Пчоли” афоризмів світських авторів уміщено набагато більше, ніж церковних. У 1599 році в Дєрманському монастирі на Волині був здійснений новий переклад збірника “Пчола” за грецьким текстом Острозької Біблії (надрукований 1516 року). Афористичні вислови з “Пчоли” різні письменники і проповідники використовували у своїх творах і промовах, щоб підтвердити власні думки, або взагалі як тему свого оригінального твору (наприклад, поет XVII століття Іван Величковський використовує як тему для свого вірша афоризм з “Пчоли”: “На землю прийшов голим, голим відійду і під землю”, у XVII столітті як теми для своїх творів “Пчолу” використовує Григорій Сковорода). До появи перекладної літератури Київська Русь мала власні оригінальні твори, серед яких існували зразки ораторської прози (“Златоструй” – ряд проповідей християнської церкви), збірники морально-тювчальних висловів (“Ізборник Святослава”), природознавчо-наукові твори.
Давньоукраїнська література була визначним явищем у літературному процесі середньовічної Європи. Високий рівень літератури XI-XII сторіч, її літературна техніка та ідейно-естетичні цінності послужили плідним підгрунтям для створення “Слова о полку Ігоревім” – найвидатнішої пам’ятки Київської Русі. Це перший твір давньоукраїнської літератури, який здобув всесвітню славу, бо являє собою єдину, справді поетичну пам’ятку слов’янського середньовіччя.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)