Пушкін у поезії “срібного століття” (по творчості А. А. Ахматовій)

Геній Пушкіна, чарівність особистості, його гуманістична філософія, відкриття, зроблені в області російського вірша, вплинули на розвиток літератури XIX століття, що ввійшла в історію як “золоте століття” російської поезії. Але й кращі поети “срібного століття” сформувалися під впливом його Музи, всі вони були внимательнейшими читачами Пушкіна, багато хто внесли свою лепту в дослідження його поезії. У житті й поезії А. А. Ахматовій Пушкін, чиї вірші вона називала золотими, займав особливе місце.

Вона росла й училася в Царському

Селі й з дитинства вбрала повітря російської поезії й культури. Тут написані багато віршів її першого збірника “Вечір” (1912 р.). От вірш із цього збірника, присвячене юному Пушкіну: Смаглявий отрок бродив по алеях, В озерних сумував берегів, И сторіччя ми плекаємо Ледве чутний шелест кроків

Голки сосон густо й колко Встеляють низькі пні… Тут лежали його треуголка И розпатланий тім Хлопці. За словами близько знало поетесу Емми Герштейн (літературознавця), у цьому вірші відбилися особливості сприйняття Пушкіна Ганною Ахматовій: сполучення конкретного відчуття його особистості (“тут лежала його треуголка”)

і загального поклоніння національному генієві (“і сторіччя ми плекаємо ледве чутний шелест кроків”).

У Пушкіна вчилася Ахматова стислості, простоті й дійсності поетичного слова, і все, що з ним зв’язане, дорого поетесі. Бродячи по царскосельскому парку, вона в


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 2.50 out of 5)

Пушкін у поезії “срібного століття” (по творчості А. А. Ахматовій)