Характеристика циклу оповідань Горького “По Русі&;amp;;amp

Збірник “По Русі” створювався з 1912 по 1917 рік. У цих оповіданнях про Росію Горький як би вертається до мотивів ранньої Творчості, до своїх вражень від мандрівок по Росії, але дає їх у новому естетическом переломленні. Цикл оповідань “По Русі” з’явився своєрідним “включенням” Горького в ті суперечки, які в 10-е роки активно велися в письменницькому середовищі на тему, що таке росіянин національний характер, яке його зміст

Горький виділяє в ньому типові риси: активність, вольовий, діяльний, творчий початок, здатне перетворити

життя. Саме в цих якостях російської людини побачив Горький головне. Його насамперед цікавили соціальні мотиви розкриття російського характеру.

Він уважав, що російської людини зі стану інертності й пасивності можуть вивести лише ідеї соціалізму, соціалістичне сприйняття життя. Думки про Росію й про російський народ автор виражає вустами героїв оповідань і “минаючого”, від імені якого ведеться оповідання

Перед нами скромні трудівники, прості люди, чия діяльність прикрашає життя на землі. Цикл “По Русі” відкриває оповідання “Народження людини”, що надає оптимістичне звучання всьому збірнику.

У циклі “По Русі” розповідається про невдалі життя багатьох російських людей, покалічених російською дійсністю: в оповіданнях “Чубин”, “Нилушка”, “Цвинтар”, “На пароплаві”, “Жінка”, “В ущелину”, “Калінін”, “Вечір у Панашкина”, “Ясно-сіре із блакитним”, “Тимка”, ” Страсті-Мордасти”.

Підняти людину-трудівника до життя, який він гідний, – от одна з основних думок оповідання “Нилушка” і всього збірника. Контраст між дійсністю, що калічить людини, і мрією про життя дуже сильно виражений в оповіданні “Цвинтар”. Отут піднімається важлива проблема про діяння “маленького” людини й цінностей, їм створюваних.

Огидна фігура міщанина Іраклія Вирубова, величезного, що разжирели, з жадібним ротом і брехливими очами, вимальовується як втілення тупості й безглуздості міщанського існування. Ідея діянь народу тут протипоставлена міщанському паразитизму, втіленому у фігурі Вирубова. В оповіданні “Жінка” ми бачимо групу людей, що кочують, що прийшли із Середньої смуги на Кавказ і оказавшихся в одній з кубанських станиць. Кожний з героїв шукає в житті щастя. Доля їх випадково звела на кубанській землі й так само раптово незабаром розведе по різних дорогах.

Сьогоднішнє й завтрашнє, нинішнє положення народу і його життя в майбутньому – на цьому контрасті побудований цикл “По Русі”. От які люди, а от якими вони могли б стати – такі оповідання “Вечір у Ша-Мова”, “Вечір у Панашникова”, “Вечір у Сукомя-Тину”. Ці оповідання – буття провінційної інтелігенції, купецтва й міських “низів” – слобожан.

Мабуть, у жодному з оповідань Горького не сильні так контрасти прекрасного й виродливого, як в оповіданні ” Страсті-Мордасти”. Горький не побоявся поставити поруч сам потворне й саме прекрасне й показати, що душа здатна жити під густими шарами бруду. В I частини описується дике й непристойне, а в II частини – прекрасне й людське

У збірнику “По Русі” Горький знаходить усюди творців прекрасн і доброго, збирає по крупинці справді людські почуття. Щастя людини, що заблудились на просторах Росії, і розчарування, що наступило, а частіше трагічний поворот, що происшли в долі героя, – сюжет багатьох оповідань збірника “По Русі”. естетическая основа всіх цих оповідань – виродливе сьогодення й мрія про прекрасний. Ця книга зачаровує своїм оптимізмом, хоча в ній так багато розказано про трагічному, сумному, болісному. Разом з тим у книзі Горького є збірний образ російської людини, що скоряє своєю високою духовною красою


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.00 out of 5)

Характеристика циклу оповідань Горького “По Русі&;amp;;amp