Пам’ятаю, як збентежила мене новела Гр. Тютюнника “Климко”. Було таке вiдчуття, нiби я сам весь час знаходився поруч з головним героєм, страждав i радiв разом iз ним, переживав та вперто йшов до поставленоi мети.
Я бачив нашу Украiну у страшнi часи воєнного лихолiття i пишався спiввiтчизниками, душi яких не затьмарили хмари нiмецькоi окупацii. Нi, я зовсiм не заперечую значення iсторичноi науки, але завдяки таланту письменника минуле мого краю вiдкрилося менi виразно i болюче. Подii твору зворушили мою душу, багато чому навчили, а головне – наповнили
У загальнонародному значеннi твори художньоi лiтератури є тим невичерпним джерелом, яке живить громадянську та суспiльну свiдомiсть, збуджує соцiальну активнiсть i сприяє всебiчному вихованню читачiв. Вiдкриваючи нову художню книгу, ми ще не знаємо нi ii змiсту,
Кращi твори, вiдбиваючи дiйснiсть народу у ii зв’язку з минулим, тим самим окреслюють загальний поступ вiд сучасного до майбутнього. Життя, яке мiститься У творi, як мiнiкосмос, вiдбиває i виявляє в собi всесвiт, повноту людського життя i всю цiлiснiсть буття.