Уява та фантазія – це найважливіші сторони нашого життя. Якщо на мить представити собі, що людина не мала б фантазії, світ не побачили б твори, створені Михайлом Стельмахом та Григорем Тютюнником. Люди не змогли б насолоджуватися їхніми прекрасними творами та оповіданнями.
Уява авторів може вивести людину за рамки її існування та нагадати їй про минуле, як, до прикладу, в творі “Климко” Григора Тютюнника. З допомогою фантазії в нас з’являється образ раніше ніколи не існуючого об’єкта, умови чи ситуації. Однак уява мусить бути
Вона має сприяти пізнанню світу, що нас оточує, а не перерости в заміну реального життя на мрії.
Творча діяльність письменників зароджується та проходить на сцені їхньої уяви. Уява – це вигадка, в даному випадку Михайла Тютюнника та Григора Стельмаха, це послідовність магічних чи інших надуманих обставин. Саме вони переносять авторів з реальності в площину уяви. Завдання письменників полягає у тому, аби перетворити вигадку на дійсність.
У їхніх оповіданнях є багато не договорених речей. Автори мало говорять
Всі ці моменти потрібно доповнювати вигадуючи свої варіанти.
Важливою особливістю цих письменників є те, що плід їх фантазій реалізується в роботі над оповіданнями. Уява цих авторів має бути по-особливому багата, аби інтерес до їх творів тільки зростав.
Отже, уява може створити щось нове, цікаве, неповторне навіть зі звичайних буденних явищ, варто лише застосовувати її в правильному напрямку.