І
Порозпліталися гірлянди Білих лілій і білих бігоній, – Буйно розвились червоні троянди, Засміявся мак червоний.
Вихром півночі війну, Піду всесвітом цілим – Я об’являю війну Білим лілеям, бігоніям білим!
Янголом помсти понад степами Порозсипано квіти червоні… Годі нам бути рабами! Кулаками долоні!
Треба пірвати ті вінки З білих лілій і білих бігоній. Хай розвиваються наші квітки Втіхи, безумно червоної!. II
Вороногривий кінь Махнув розхристаним хвостом. На землю впала чорна тінь, Лежить земля хрестом. Хрестом –
Зареготався день, Заграв громами судних сурм – Вороногривий день у день Біжить здаля на штурм, На штурм! Під регіт сурм. Здригнулася блакить, Така чудна, така чуйна!
Куди? Куди той кінь летить? Невже це знов війна?
Війна – Сумна старовина! Вороногривий кінь Замів світи своїм хвостом – І світлий степ заслала, тінь, І трупи над хрестом Листом. І ми хрестом… III
Там, де втомно в темінь тоне Кучерявий вечір, Хтось невтомним дзвоном дзвонить Про чарівні речі. Шелестять шовкові хмари Безчисленним шовком. Вечір хмарами гітарить – Марить безумовку. Простягнулась ген з діброви Тінь нічного духа. Вечір сном примружив брови І напружив вуха.
Вечір чаром зачервонив Монотонне плесо. Хтось в чарівнім царстві тонів Відправляє месу.