(Фрагменти)
Прозора мла довкола, В задумі дерева… Над морем захолола Хмаринка льодова.
З замисленого парку, Далеко від людей, Дивлюсь на білу хмарку Крізь просвіт голубий.
Як вітер шелевіє Між листям угорі, Встають нові надії І спогади старі.
І заклики далекі З далекої землі, Летять, мов ті лелеки Мов легкі журавлі. ІІ
Забудь за бурю й за турботу! Забудь любов, і страх, і гнів! Хай серце буде – крига льоду, Щоб тільки дух полуменів.
Лети в світи за вільним льотом Одвічних зір, ясних вогнів, Ти будь співцем, ти будь пророком
Угору дух, у вічність очі! – Хай зникне з обрію земля, Нехай бринять слова пророчі, Мов журний клекіт журавля. ІІІ
Ні! Я ненавиджу спокій! Краще вже вихор і вир! Хай бурі та буйні потоки Зів’ються й поллються в простір!
Ненавиджу плоскі порядки І лінії рівних доріг. Хай через кручі й рогатки Летить мій нестримний біг!
Люблю підійматися вгору І раптом – падати вниз, Знаходити знову опору І бігти крізь гори і ліс.
Люблю провалля і скелі, Де грають веселі струмки, Розгублені в горах оселі, Оази і дикі піски. IV
Нема спокою без турботи, Нема життя без чорних бур, – Бо серце
Коли ні крихточки любови, Ні зненависті, ні страху, – То про красу не буде й мови На вбогім життєвім шляху.
О люба земле, рідна земле, Пилинко в бурі світовій! Далекі заклики даремні, – Бо я до смерті – тільки твій.
1926.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)