Народився Юрій Михайлович Кругляк на хуторі Варуни, що на Полтавщині, у сім’ї сільських вчителів. Його дитинство пройшло на Донеччині, в селищі Пантелеймонівні, куди згодом переїхала сім’я. Батьки змалку прилучили Юрка до художнього слова.
Вищу освіту почав здобувати після війни. Попрацювавши на вогнетривкому заводі, майбутній письменник навчається на підготовчих курсах Донецького педінституту. Та одним ВНЗ Юрій не обмежився. З часом він вступає до Чернівецького університету, а потім переводиться до Львівського університету. У
Не один твір літераторів-початківців він благословив.
Закінчив Юрій університет не лише з дипломом, а й з першою збіркою лірики “Звичайні люди”, яка фактично й стала перепусткою поета до Спілки письменників. А далі – робота в редакціях газет. Спочатку писав нариси, а потім захопився “серйозною” літературою – став писати сатиричні твори й надсилати їх до “Перця”. Павло Глазовий, який у той час обіймав посаду заступника головного редактора журналу “Перець”,
Юрій погодився і переїхав до Києва. Працював за чотирьох. Писав фейлетони, на листи читачів відповідав віршованими коментарями в чотири рядочки з підписом “К. Юр”.
А ще їздив по селах, селищах і містах, записував матеріали про походження їх назв, збирав і редагував народні усмішки.
У його творчому доробку є ліричні поезії, гуморески, віршовані фейлетони, байки в чотири рядки, пародії, епіграми, топонімічний словник і, звісно, твори для наймолодших читачів (за час роботи в редакції журналу “Перець” Юрій Михайлович видав двадцять книжок і започаткував власну рубрику “Народні усмішки”). Юрко Кругляк (так називали його товариші) впорядкував “Антологію української радянської сатири та гумору”.
Захоплювався письменник і топонімікою – наукою про походження географічних назв, зокрема назв сіл і міст. У 1966 році зібраний матеріал він оформив у книжку “На крилах легенд”, у якій розкрив етимологію назв багатьох українських міст.