Розповідь про кохання і смерть, про зраду і вірність про красу природи, людської душі і про відсутність гармонії у стосунках люблячих душ… Усе це – повість О.Кобилянської “У неділю рано зілля копала…”
Написана за мотивами відомої народної пісні “Ой не ходи, Грицю… “, ця повість сягнула далеко за рамки простої: оповіді подій і пристрасті розігруються в ній майже за Шекспіром… …Циганка Мавра, дружина отамана табору Раду, народила білу дитину. За це її викидають з табору, а дитину (сина) підкидають у бездітну родину.
Мавра
Гриць і Тетяна зустрілись і покохались, але згодом Гриць вибрав іншу. Ось би, здавалося, і все. На цьому можна скінчити і повість, і цю коротку розповідь.
Але річ у тім, що Гриць і Тетяна – незвичайні люди, їх романтичне кохання перетворюється на трагедію, тому, що зіткнулись два сильні, схожі, але дуже протирічні характери. Тетяна належить до тих натур, що вже як полюблять, то люблять навіки.
Почуття
Спокій, тихий домашній затишок переважають врешті-решт бурхливі, як гірська річка, відносини з Тетяною… Не знаю, чи можна назвати єдиним можливим виходом у подібній ситуації смерть зрадника. Не знаю навіть, чи можна співчувати Тетяні: у трагедії винна певною мірою і вона сама, бо поставила своєму обранцю дуже високу моральну планку, яку здолати йому було не під силу…
Дехто зміг би жити після такого, Тетяна – не змогла, бо разом з Грицем пішла з життя і її душа, те велике і світле людське щастя, що було у них попри всі зради і негаразди. …Ця дивна повість лишає в душі глибокий слід, породжує сум’яття почуттів, бурю різних емоцій. А, може, так воно і повинно.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)