Минулого року нашій школі виповнилося п’ятдесят років. Увесь цей час вона розташовується в тому самому приміщенні, де починали навчатися її перші учні. Дерева біля школи постаріли, деякі навіть попадали від вітру, тому минулої осені директор запропонував викорчувати їх, а навесні на їхньому місці посадити фруктовий сад. Цю пропозицію з радістю підтримали, і от, цього тижня всі учні школи взяли участь у цій чудовій події. Перед тим як розпочати посадку дерев, наш директор говорив про те,- яку корисну роботу нам належить виконати.
Ми самі
Коли робота почалась, учителі розподілили обов’язки між учнями: старшокласники копали ямки для дерев, відносили дерева до місця, куди треба було кожне посадити, менші учні подавали й тримали деревця під час садіння та поливали їх водою, яку в маленьких відерцях приносили наймолодші школярі. Роботи було багато, але вона викликала таке задоволення в усіх, що час просто летів! Нашому класу випало саджати молоді яблуні та вишні.
Хлопці та дівчата обережно встромляли кожне деревце
Коли роботу було скінчено й інструменти прибрано, ми певний час постояли посеред нового саду. Звичайно, цього року він іще не принесе плодів, але кожен із нас у той момент уявляв собі, яким стане наш садочок за кілька років, як згадуватимуть нас учні, що навчатимуться в нашій школі за одне-два і більше десятиліть. І від того ставало так приємно. Недарма кажуть, що щира праця не важка, бо вона дає справжнє задоволення.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)