І. Життєві принципи В. Стуса. (У цій поезії стисло викладено життєве кредо В. Стуса, його духовні принципи і ніби накреслений власний трагічний, страдницький життєвий шлях. Зі скупих, стриманих рядків постає образ мужньої людини, патріота-борця, який вірить у свою правоту та її майбутню перемогу. Вірш сприймається як своєрідний монолог:
Як добре те, що смерті не боюсь я і не питаю, чи тяжкий мій хрест…)
І! Біблійні мотиви. (Біблійний образ тяжкого хреста через асоціацію з образом Христа, який сам ніс свій тяжкий хрест, утверджує справедливість
…і не набрався скверни, ненависті, прокльону, каяття.)
ІІІ. Ліричний герой твору – борець! (Василь Стус, перебуваючи в неволі, теж вірить. що, нехай і після смерті, проте стане відомим своєму народові, повернеться до нього з холодних табірних снігів. Невипадково образ смерті у цьому вірші творить поетичне кільце: починається поезія словами ліричного героя про ге, що він не боїться смерті, а наприкінці – до народу прийде, коли в смерті обернеться до життя. І справді,
Поет мав право сказати, що він “жив, любив і не набрався скверни, ненависті, прокльону, каяття”. Смерть він розуміє як перехід у вищу духовну якість, рівновелику вічності.)
ІV. Призначення поета на землі. (Ліричний герой у вірші ототожнюється із самим В. Стусом, як колись Т. Шевченко визначав своє призначення:
Ходімо дальше, дальше слава, А слава – заповідь моя.
(“Доля”)
Слава – це народне визнання, вдячність людей за віддане їм життя, за написані для них поезії.)
(1 votes, average: 5.00 out of 5)