Улітку я гостював у бабусі. Вона живе у невеличкому місті в Росії. Там дуже мальовнича природа.
Містечко з усіх боків оточене лісом. Хоча воно і ровесник Харкова, але майже зовсім не забудовувалося і тому залишилось маленьким провінційним містечком. Мабуть, людям шкода було вирубати ліси. Та воно й правильно.
У бабусі є сад-город. Я допомагав їй доглядати його. У цьому садку-городі, аж у самісінькому кінці, неподалік від швидкої чистої річки, розрослись кущі калини. Це дуже корисна ягода.
Вона допомагає при застуді та шлункових захворюваннях,
Невже вони пообсипалися? Тоді чому ж вони лежать так далеко одна від одної? Незабаром все прояснилося.
Ягоди сподобалися синичкам. Мені випало спостерігати, як ці маленькі пташки з яскравим оперенням дзьобають калину. Дуже мальовниче видовище. Шкода, що мені не спало на думку сфотографувати його.
Після цього випадку ми завісили калину марлею – нам вона також знадобиться.