Твір-опис на тему: “Ліс узимку”

Ліс гарний завжди. Але зимою його краса особлива. Це краса сну й очікування, краса тиші, ясності й чистоти.

За нашим дачним будиночком у селі розрісся березовий гай. Улітку, серед яркою зелені й сонячних променів, майже не видні між беріз невисокі молоді ялинки. Весь гай з раннього ранку до глибокої ночі наповнений пташиними голосами, шерехами, шелестом, дзижчанням бджіл і тонким писком комарів.

А в минулому року я вперше побувала в нашім гаї взимку й не довідалася її. Весь гай пронизував сонячне світло й наповнював прозоре крижане повітря.

Тонкі пониклі гілочки в сніжному серпанку іноді ледве дзенькотіли на палючому вітрі. Гай мовчав. Тільки час від часу чутний був тріск стовбурів, що лопаються на морозі.

Ні птахів, ні шелесту – сніжна таємнича тиша й засмучуйся.

Незважаючи на заворожливу красу зимового лісу, мені отчого-те стало в ньому смутно. Я вже зібралася йти, замерзнув і засумувавши, як зустріла поглядом яскраву зелену ялинку. Непомітна влітку, сьогодні вона була королевою гаю!

Тонкі, але вже сильні гілочки-лапки ледве присипані сніжними блискітками, чіткий візерунок крони здається намальованим на білому зимовому заметі.

Ялинка

немов весело посміхалася мені й говорила привітно: “Не сумуй! Зараз гай спить, вона відпочиває від літньої безперервної роботи, адже влітку вона ростила листи й галузі, давала притулок птахам, тут зріли ягоди й розцвітали квіти. Тепер берези набираються сил”.

И от уже сніг мені не здавався таким холодним, а ліс безжиттєвим, адже це був сон – прекрасний, блискаючий зимовий сон перед новою печенею влітку.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)
Твір-опис на тему: “Ліс узимку”