Донецький край! Хто тебе не знає?! Ти розкинувся від Сіверського Дінця до Азовського моря.
Ти щедрий на легенди, пісні, сказання. Ти, донецький краю, славишся людьми працьовитими, талановитими. Це вони прославили і возвеличили рідну землю своєю творчістю. Серед них – М. Петренко, М. Чернявськйй, В. Сосюра, Б. Горбатов, П. Байдебура, Л. Жариков, П. Безпощадний та багато інших. Своєю відданою любов’ю до Батьківщини, рідного народу прославився відомий український поет-романтик Михайло Петренко.
Дорогим і близьким був поетові рідний край
Поет з радістю розповідає про красу рідної землі: Слов’янськ! Слов’янськ! Як гарно ти
По річці Тору, по рівнині Розкинув пишнії сади, Квіти пахучі по долині, І так красуєшся собі…
І куди б не закидала доля Михайла Петренка, він завжди мріяв про повернення до берегів дитинства, до землі предків:
Давно вже немає поета… але й досі лунають глибоко ліричні пісні на його вірші “Дивлюсь я на небо…”, “Взяв би я бандуру…”. Невіддільне від Донбасу ім’я ще одного українського поета – В. Сосюри. Велику частину творчої спадщини поет присвятив своєму краєві. З теплотою та синівською любов’ю згадував він про Донеччину, де народився, провів дитинство і юність…
Я починався відтіля, Де гул заводів даль колише, Ясні Донеччини поля Мені на світі найсвятіші.
Життєвий шлях В. Сосюри почався у Дебальцевому, і тому поет пише: Дебальцеве моє, колиско днів моїх, Це ти дало мені співучу, ніжну вдачу, І славлячи життя невиданий розбіг, Я піснею тобі, Дебальцеве, віддячу Любов до донецького краю В. Сосюра проніс через усе життя. І де б він не був, де б не жив, “все ж думками летів у Донеччину свою”.
З любові до рідного краю починається любов до Батьківщини. Саме ця думка пронизує чудову поезію “Любіть Україну”. Любіть Україну, як сонце, любіть, Як вітер, і трави, і води. В годину щасливу і радісну мить,
Любіть у годину негоди. Хочеться сподіватись, що сьогоднішні й наступні покоління добре затямлять заклик талановитого поета, справжньої людини з ніжною душею та щирою вдачею: Любіть Україну у сні й наяву,
Вишневу свою Україну! Свою ж любов до Батьківщини поет неодноразово доводив, часто ризикуючи життям, своїм і своїх рідних… Любов’ю до краю шахтарського горіли серця багатьох творчих особистостей, які стали славетними співцями нашої землі.
Серед них – Микола Чернявський, який змалював працю донецьких шахтарів у поезіях “В донецькому краю”, “Шахтар”. Його поезія “Савур-могила” – це пам’ять про минулі часи, це пам’ятник слов’янському духу. І у землю пішов На коні хан Савур, І піднісся над ним
Склепом зведений мур. З донецьким краєм пов’язали своє життя й творчість не лише корінні донбасівці. Віддали цьому краєві велику частку свого серця приїжджі. Серед них – Павло Безпощадний, Павло Байдебура, Борис Котов, Олекса Іонов. Павло Безпощадний, український письменник, прибув на Донеччину в двадцятирічному віці й залишився тут до кінця своїх днів.
Письменником видано понад тридцять книг – романів, повістей, збірок поезій. Більшість творів присвячено людям шахтарського краю. Серед найвідоіміших творів – новели “Зустріч”, “Малий Тимко”, оповідання “Помста”, “Діти шахтарів”, роман-трилогія “Вогонь землі”.
На території Приазов’я живуть представники давнього грецького народу. Наш край має плеяду талановитих грецьких поетів, які творили рідною мовою, змальовували культуру і побут рідного народу: І. Костоправ, Л. Дмитрук, В. Гала, К. Пастур та інші. Багато майстрів художнього слова пов’язали свою долю з Донбасом на довгі роки, а то й на все життя.
Деякі з митців прожили на нашій землі декілька днів-тижнів, але й цього часу було достатньо, щоб наш чудовий край запав у душу і був оспіваний поетичним словом. Ми повинні вивчати літературу свого краю. Це – початок, а попереду – цілий світ, світ, щедрий на легенди, пісні, сказання.
Світ із Золотим Колодязем, Святогорським монастирем, Кам’яними Могилами – давніми мовчазними свідками історії донецького краю. Дорога, звичайно, починається з батьківського порогу. І не можна йти у світ, не дізнавшись про культуру рідного краю. Століття – день! Нехай в огні Вродилось щастя довгождане, – Тим гарт міцніш!
А в далині Там Сонце творчості нове, іще не знане! С. Черкасенко. “Століття – день”
(1 votes, average: 5.00 out of 5)