1. Стежечка Ходім зі мною стежечко Обережно Не зачепися за камінець
Переступи соломку І під спориш не ховайся Все одно бачу А там За городом
Ого як ти виросла Сама біжиш Через струмок перескакуєш
Батіжком по пилюці цвяхаєш За суницею збочуєш Топчеш горох при дорозі Коли б глянути
Стежко Он з тої гори На всенький світ
Тільки не поспішай Така верчена ти як дзига Але ж світ красний
Голова крутиться 4.Блискавка Пливе собі королева Королева темряви
У дзеркало А темно Зблисне На мить
Світлом Зазирне Хто на світі найгарніший
Відкаже дзеркало Похапцем Заспокоїться королева На часину Сказано писана красуня
8. Веселка Надягла веселка Стрічок стрічок Як у свято взяла
Коромисло (1) І пішла до річки Дорогою перестрів її Князенко Соняшник Із золотим черевичком В руці Поміряла веселка
Якраз на ніжку От вони й побралися 10. Криничка Сплю глибоко-глибоко
А ще глибше Мати моя підземна Я їй про зорі розповідаю
А вона про коріння дуба Я їй про хмаринку А вона студеним молоком Мене поїть Я їй про метелика
А вона З водяного царства Русалку приводить
А оце Весняна калина Не хоче забрати з мене Свою подобу
Тільки
15. дим Втік дим від вогнища Просто у синіх джинсах Розпатланий
Та й подався у мандри Тільки спечену картоплину Прихопив По дорозі до міста Сів у трамвай
Принюхується Зітхнула кондуктор – осінь мені запахла Залоскотало водієві в носі
Повернув трамвай І гайнув у гай Я не в той трамвай сів Подумав дим І через вікно
Вистрибнув (1) Коромисло – дерев’яна вигнута палиця з гачками на кінцях, якою на плечах відра з водою.
Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло): (до всіх віршів зі збірки “дивосвіт” І. Калинця). Хто не бачив стежки, кринички, блискавки чи диму? Звичайні явища, поняття. Але поет І. Калинець побачив у них незвичайне, оживив їх. І це не якась фантастика, а багата уява, поєднана з тонкою спостережливістю, оригінальним світобаченням. І ось уже не ти йдеш у красний світ стежкою, а вона тебе веде, пустотливо забігаючи на узбіччя за суничкою; блискавка – королева ночі, що ніяк не заспокоїться, поки її не назвуть найгарнішою “вашою темністю”; веселка воду бере з річки й зустрічається з князенком Соняшником, дим – розпатланий, у синіх джинсах, мандрує містом, розносячи лоскотливий запах осені.
Поезії написані вільним, неримованим віршем, але читаються легко, містять у собі чарівну приховану музику слова й думки.
(2 votes, average: 4.50 out of 5)