Неоціненним для української культури є творчий доробок, який залишив Микола Куліш. Він увів новітні жанри гумору та сатири, збагатив арсенал зображально-виражальних засобів п’єс Сюжет цієї комедії нескладний: новітній міщанин, службовець одного з управлінь Донвугілля соромиться свого “мужицького” прізвища.
На його переконання, воно заважає успішному просуванню по щаблях кар’єри, і тому його негайно треба замінити російським Мазснін. Дія твору зосереджується саме навколо цієї ситуації. Фінал п’єси – парадоксально-комічний,
Проте п’єса М. Куліша відзначається оригінальністю в осмисленні того життєвого матеріалу, що ліг в її основу, яскраво виписаними персонажами, які всі без винятку – комічні, має багато цікавих філологічних спостережень над мовою.
Деякі сторінки твору – це справжній гімн мові рідного народу, такій багатій, щедрій, милозвучній. Один з героїв комедії Мокій, звертаючись до Улі, каже: “Бринить” має декілька відтінків. По-українському кажуть; орел бринить.
Це
І навіть міщаночка Уля, для якої увесь інтерес життя обертається навколо вдалого заміжжя, у розмові з подругою сама стає на захист цієї мови: “І знаєш, “дружина” – це краще, як “жінка” або “супруга”. Ця ситуація змальована з м’яким гумором. Проте драматург вдається до гостро викривальних художніх засобів, коли йдеться про міщанську обмеженість, тупість.
Об’єктом сатири М. Куліша стала українізація в Україні. А це вже в основі своїй парадоксальний факт. Сутність усіх персонажів комедії виявляється у їхньому ставленні до цього процесу.
М. Куліш висміює обивателя як велике суспільне зло.
Драматург вкладає в уста своїх персонажів іронічні репліки, на зразок “прілічєє бути ізнасілованной, нежелі українізірованной”. Ці слова справляють трагікомічний ефект. Загалом діалоги, окремі репліки персонажів відіграють велику роль у творенні комічного ефекту. Так, наприклад, коли Мина Мазайло повертається із загсу, то ділиться своїми враженнями:
– Отак і отак! Виберіть прізвище, яке до вподоби. Жінка і дочка руками,
мов крилами птиці, наввипередки:
– Сіренєв! Сіренський!
– Розов! Де Розе!
– Тюльпанов!
– Фон Лілієн!”
Цей діалог яскраво розкриває духовну убогість персонажів. Кожен з них має індивідуалізовану мову, у якій безліч русизмів, перекручених слів. І це теж є джерелом створення комічного.
М. Куліш використовує і пародію, коли відтворює сцену диспуту в родині Мазайлів з участю родичів і комсомольців, ілюзію багатоманіття думок і права їх вільного висловлювання у диктаторській тоталітарній державі.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)