Художнє втілення проблеми українізації у комедії “Мина Мазайло”

Українізація – короткочасний і малодосліджений період в історії нашої країни. Це була слабка спроба протиставити хоч щось повальній русифікації, яка тривала в Україні кілька століть, починаючи з царських часів і до радянських.

Віками утверджувана думка про другосортність української нації, мови привела до незворотних процесів. Ті з українців, які хотіли добитися чогось у житті, особливо зробити кар’єру, усіма способами відхрещувалися від свого українства, відмежовувалися від своїх коренів.

У цих людей ніхто не намагався виховати

почуття патріотизму, ніхто не знайомив їх із правдивою, справжньою історією народу. Тому й виросли такі безбатченки, як Мина Мазайло з однойменної п’єси Куліша, Рина, Лина, тьотя Мотя.

Микола Гурович Куліш обрав для свого твору жанр комедії, бо що, як не сміх, може найдошкульніше вдарити по Мазайлах, які роду свого цураються. Твір іскрометний, пересипаний такими мовними перлами, що запам’ятовуються надовго. Разом із тим не можна не відчути того болю й смутку автора, який прозирає між рядками, адже саме серед українців (колишніх, як вони вважають!) знаходяться найзапекліші вороги української мови, національної

історії.

Головний герой комедії Мина Мазайло – чутливий і знервований, багатослівний. Він упертий і сентиментальний, довіряє лише власному серцю. Скільки ж зусиль він, як і мольєрівський міщанин-шляхтич та Мартин Боруля Карпенка-Карого, докладає, щоб змінити своє прізвище на російське і більш, на його погляд, благозвучне – Мазєнін!

Мазайло зазнає великого страху, ледь не непритомніє, поки дізнається, як можна змінити прізвище. Іде на сварку і розрив із власним сином Мокієм, який любить “укрмову” і не хоче міняти своє прізвище.

Наймає учительку “правільних проізношеній”, бере участь у родинній дискусії, до якої підключилися вже й родичі та знайомі. Йому навіть слова “помер Мазєнін, Мина Маркович” здаються музикою і кращими, ніж, скажімо, “помер Мазайло”. Анекдотичність такої ситуації очевидна, і сам герой уже не помічає, наскільки він жалюгідний і смішний у своїх мріях.

Художній геній драматурга, на наш погляд, полягає у тому, що сюжет комедії гострий, напружений, а його герої непередбачувані у своїх вчинках, типові і разом із тим неповторно-самобутні. Хіба можна забути тьотю Мотю, для якої “єтого нє может бить, потому што єтого нє может бить нікада” є доказом із залізною логікою, і котра вважає, що лучше “бить ізнасілованной, нєжелі українізірованной”.

У своїй комедії М. Г. Куліш зумів гостро висміяти і засудити національну упередженість і зверхність – від “хатнього” українського націоналізму до великоросійського шовінізму.

Від часів Куліша дуже змінилося життя людей, їх побут. Але мини мазайли залишилися і чинять опір впровадженню української мови як державної. То їм би не завадило почитати “Мину Мазайла” і подивитися на себе збоку.

Великий український поет Т. Г. Шевченко говорив: “Учітесь, читайте, й чужому научайтесь, й свого не цурайтесь”. Цього мудрого заповіту нам усім і слід дотримуватися.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 2.50 out of 5)

Художнє втілення проблеми українізації у комедії “Мина Мазайло”