У грецькій міфології Нарцис – прекрасний юнак, син річкового бога і німфи. Одного разу, полюючи, Нарцис підійшов до струмка, щоб напитися студеної води. Вода струмка була чиста й прозора. Нагнувся Нарцис до струмка та так і завмер – його захопило побачене, Раніше він ніколи не бачив свого зображення. Воно вабило його, кликало, простягало до нього руки.
Але ж до цього юнак був байдужий до усіх, хоча його кохання домагалися багато жінок. Коли в нього закохалася німфа Луна, Нарцис відкинув її. Від горя Луна висохла так, що від неї залишився
Знехтувані Нарцисом жінки зажадали покарати його. Богиня правосуддя Немесіда почула ці благання. Тому-то й опинився Нарцис біля того нещасливого струмка, у який так необачно заглянув.
Справа в тому, що Тиресій попередив його батьків: Нарцис проживе до старості, якщо ніколи не побачить свого обличчя. Але він побачив своє відображення у воді. І що ж? Нарцис нахилився до дзеркала води, щоб поцілувати своє відображення, але поцілував тільки студену прозору воду струмка. Він не їв, не пив і не відходив від нього, милуючись собою.
Сили стали залишати юнака, але він ніяк не міг відірватися від власного відображення. Він танув, як роса на квітах, і зрештою помер, закоханий у самого себе.
Поховати юнака, однак, не вдалося. На тому місці, де схилилася на траву голова Нарциса, виросла біла запашна квітка – квітка смерті. Називають цю квітку нарцисом.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)