і Війна. Яке страшне слово! Немає людини, якщо вона Людина, яка б не здригнулася, почувши його. Історія людства – це історія воєн. Історія героїчних подвигів, втрат, а часом і зрад. Війна йде, змітаючи все на своєму шляху. Співчуття, любов, доброта їй не властиві.
Головне – перемогти, захопити, знищити, розтоптати. Людина – це лише засіб для досягнення мети. Так думали всі ті, хто починав найстрашніші війни в історії людства. І помилялися… Є те, що сильніше від спраги влади й грошей. Є любов – до Батьківщини, родини, дітей.
У цій
Той, хто, пройшовши всі випробування
Вся країна святкує перемогу, солдати повертаються додому, а Андрію нікуди повертатися: родина загинула, а на місці його будинку порожня воронка. Війна підібрала у нього все, і “невиплакані сльози… на серці засохли”. Але й тут не здався чоловік, не дав відчаю та болю захопити себе.
Нерозтрачену любов, тепло він подарував маленькому обідранцю, для якого став батьком. “Дві осиротілі людини, дві піщинки, закинуті в чужі краї військовим ураганом небаченої сили” стали порятунком один для одного. І те, що Андрій зміг проявити співчуття й полюбити, – його особиста перемога у війні.
Війна може скалічити тіло й душу, але якщо людина зуміла зберегти в своєму серці любов і співчуття, – вона вийде переможцем з цієї смертельної сутички. Я гадаю, що завдання кожної людини полягає в тому, щоб у будь-якій ситуації вміти зберегти в собі гідність, людяність і любов. А ще дуже важливо все робити для того, щоб наша країна завжди жила в мирі.
(2 votes, average: 4.50 out of 5)