Слово модернізм означає новий. Література увесь час міняється, розвивається. Ніколи реально існуюча література не буває однолінійної.
У середині 19 століття романтизм був дуже потіснений реалізмом, що зайняв провідне положення. У новаціях наприкінці 40-х – н.50-х з’являються добутки, з якими зв’язане подання про модернізм як про особливий напрямок
Якщо класицизм, романтизм і реалізм – довгі періоди, модернізм відрізняється дуже великою мінливістю. Модерністи шукають нові шляхи освоєння дійсності, а практично – нова Мова
Модернізм мав 3 різновиду:
1) Антиестетизм (естетика – греч. прекрасний) – заперечення краси як цінності; є присутнім у житті й художньому творі (Шарль Бодлер)
Шарль Бодлер – французький поет, на покоління моложе романтиків. Умер ще до навали германських загарбників (в 2 підлогу. 60-х). Він убрав у себе літературу романтичну, був на ній вихований, і реалістичну, котра розвивалася разом з ним.
Ні те, ні інше, видимо, його не задовольняло. Бодлер побачив дійсність по-своєму. Його погляд на життя надзвичайно
Центральна тема – самітність, і навіть приреченість Творчості людини. У романтиків поет ніс у собі творчі можливості, це було прекрасно. У Бодлера поет нічого прекрасного внести в мир не може.
Краса – це кажимость, ілюзія. Суб’єктивним можливостям поета не реалізуватися
У поемі Бодлера “Плавці” (переклад Цветаевой) людське буття безглуздо, людина заздалегідь приречена на загибель. Це осмислення стає вічним прокльоном. Життя перетворюється в процес безцільного переміщення (“Але справжні плавці – ті, що пливуть без мети: пливучі – щоб плисти!
Глотатели широт, що кожну зорю справляють новосілля й навіть у смертну годину ще повторюють: уперед!”). Це забезпечує нелюдську тугу, у якій існують люди. Туга штовхає носіїв до подолання простору. Безмірність мрії зіштовхується із граничністю морів
Мир, що оточує поета, не тільки позбавлений краси. Він негативний, ворожий. Кати – частий персонажі Бодлера, носії ночі й таємниці. У деяких добутках очевидні відгуки мови романтиків (“Могила проклятого поета” – ніч, цвинтар, сови й могила, що показана інакше, чим у романтиків – між життям і смертю ніякого зв’язку).
Романтичний мир стає змістовною частиною поезії Бодлера, але втрачає позитивність. Для нього творчість – це не непорушна цінність, як у романтиків, а проклін, що несе сам поет
“Альбатрос” побудовано за принципом паралелізму. Птах стає символом поетичного дарунка. Але цей вірш тверде: палуба, матроси пускають дим в очі птахові, а вона не може злетіти. Крила – символ достоїнства, тут приречення на неволю
Вірш “Падло” Бодлера починається із традиційної ситуації: прогулянка в літній день по лісі, гра сонячних плям, свіжий вітерець, молода пара. Потім відбувається зламування: до ніздрів доноситься огидний захід м’яса, що розкладається. Вони виходять на галявину, де у відблисках сонця тушу коня. Бодлер зі знущальними подробицями малює відблиск загниваючої плоті. Це відштовхує.
Нормальні люди втекли б, але в Бодлера інакше. Бодлер говорить, що ви вмрете й перетворитеся от у це. Відбулося зламування.
Романтизм поміняв знаки, а реалізму тут немає. Це модернізм
2) Через 35 – 40 років в Англії з’являється роман “Портрет Дориана Гріючи”. Добуток стане знаменням естетизму
Друга половина 19 століття в Європі прагне до експериментів (фр. експресіонізм). В Англії на рубежі 70-80-х рр виникло в першу чергу серед живописців напрямок прерафаэлитов. Цілий ряд художників засвоювали прийоми ранневозрожденческих художників.
Це вплинуло й на Оскара Уайлда.
В “Портреті Дориана Гріючи” явний переклик з романтизмом. Тут доля художника і його створінь. Бэзил Холлуорд – талановитий живописець, що написав чарівний портрет.
Мотив двойничества також зближає з романтизмом: подвійне життя веде Дориан Грій: для всіх він благопристойний світський парубок, але для себе він знає, що його життя проходить у кублах, серед потолочі, на його совісті смерті, немає нічого святого, єдиний сенс життя – задоволення власного марнославства. Дориан засвоює викликані йому думки філософа, що краса – єдина цінність, вона виправдує всі, не пов’язана з відповідальністю, етикою
Роман робить двоїстої враження: з 1 сторони прославляє красу й сам написаний чудово. Краса входить в 2 варіантах: природна (англійський парк) і творчість, створення художника (це те, у що перетворює талант, результат душі й умінь). З романтизмом зближає й казковий мотив, у результаті якого жива людина і його зображення міняються місцями.
Мотив портрета – цікава річ (схожа повість Гоголя про художника Черткове).
Юний красень Дориан Грій висловлює побажання, щоб він назавжди залишився зовні таким же, як у момент завершення його портрета, і із цієї миті протягом двадцяти років дії роману він зберігає все зачарування юності, а портрет, захований у його будинку, відбиває його теперішнє життя, накопичуючи сліди пороку й злочинів. Символіка чарівного предмета в Уайльда менш философична, зведена до эстетической проблематики. Портрет Дориана, виконаний його приятелем Бэзилом Холлуордом, як усяке щирий твір мистецтва, відбиває його щиру сутність; мистецтво – от правдиве свідчення, от вірне дзеркало життя героя.
Спроба Дориана у фіналі роману знищити надійно захований портрет завершується його власною загибеллю, а твір мистецтва неуничтожимо. Портрет у своїй первозданній красі буде жити вічно:
Увійшовши в кімнату, слуги побачили на стіні чудовий портрет свого хазяїна в усій красі його чудової молодості й краси. А на підлозі з ножем у груди лежала мертва людина у фраку. Особа в нього було зморшкувате, зів’яле, відразливе. І тільки по кільцях на руках слуги довідалися, хто це.
Таким чином, у самому сюжеті роману закладена головна ідея естетизму про безумовну перевагу мистецтва над реальним життям
(2 votes, average: 2.50 out of 5)