Головним героєм твору Анатолія Дімарова під назвою “Блакитна дитина” є батько хлопчика на ім’я Анатолій. Одного разу син Анатолія повернувся зі школи з негативними новинами про своє навчання і поведінку в школі. Але батько не став сильно лаяти хлопчика. Звичайно, коли бабуся сказала онукові, що його батько був паїнькою, блакитною дитиною, Анатолій цього зовсім не заперечував, адже він теж хотів, щоб його син добре вчився і добре себе поводив.
Тим не менш, історія з власним сином нагадала Анатолію про його власне дитинство, коли сам
Перше, що можна сказати про Толіка, так це те, що він точно не був блакитною дитиною. У його житті було просто безліч різних пригод різного роду, які могли здивувати, вразити або навіть шокувати. Як би не хотіла того його мама, але Толік не міг жити, не потрапляючи при цьому в найрізноманітніші і забавні ситуації і проблеми. Були в його житті і рішучі дії, щоб покрасуватися перед дівчинкою, і сміливі подорожі по річковому дну в пошуку раків, які трохи були не закінчилися знахідкою змії. Загалом,
Але варто сказати, що, напевно, дитинство і юнацтво для такого роду розваг й створено. Цілком можна назвати Толіка звичайною дитиною – він був непосидючим, досить рішучим на шляху до досягнення своїх бажань, але все-таки, з причини свого віку, недостатньо передбачливим і акуратним, щоб уникнути всіх можливих проблем. Іноді його активність призводила до серйозних неприємностей – він навіть впав з дерева і отримав по шиї від сусідського мужика за те, що намагався вкрасти яблука з його яблуні. Як би там не було, можна з упевненістю сказати, що у Толіка було дуже активне і насичене дитинство.
Він займався багатьма справами, йому жилося дуже цікаво і весело. Крім того, у нього завжди були друзі, з якими можна було провести час. Саме з цієї причини він настільки спокійно і лояльно поставився до власного сина, коли виявилося, що у того виникли певні неприємності в школі.
Підбиваючи підсумки, хочеться сказати, що напевно назва даного твору є іронічною, адже головного героя твору Толіка вже ніяк не можна було назвати спокійною дитиною. Втім, поганого в дитячій активності нічого немає. Саме в цьому віці діти швидше вчаться чогось корисного і доброго, вбирають все, як губки.
Це дає їм можливість набиратися корисного життєвого досвіду, ставати краще і підростати повноцінними і ефективними членами суспільства.
(2 votes, average: 5.00 out of 5)