Навряд чи існує такий твір, який повністю позбавлений якоїсь моралі або етичних проблем. Кожен автор, будучи освіченою і ерудованою людиною, бажає підняти перед своїм читачем якісь проблеми, щоб змусити його замислитись над тим, що турбує автора й змушує замислюватися про життя і буття. Не є винятком і повість Анатолія Дімарова під назвою “Блакитна дитина”.
У ній автор піднімає тему взаємин між батьками і дітьми, хоче розібратися, чому батьки і діти не розуміють один одного, і що необхідно робити, щоб таке розуміння між ними з’явилося.
Я
Батько згадав, що і в його дитинстві бувало різне. Бувало так, що він намагався вкрасти чужі яблука з сусідського двору і отримував по шиї від сусіда,
Правильне ставлення з боку батьків по відношенню до дітей – надзвичайно важливо, оскільки воно забезпечує правильний розвиток дітей, сприяє їх розумовому і моральному зростанню, робить їх спокійними і врівноваженими.
Є й інша проблема морального характеру щодо цього твору. У ньому показується, що варто ставитися до людей, у тому числі і дітей, більш терпляче і з розумінням. Думається, що в цьому творі було показано приклад того.
Виховуючи дітей, варто знаходити правильний баланс між дійсним і необхідним, щоб виховувати дітей правильно.
Думаю, що в цьому творі були підняті й інші проблеми морального характеру, які пішли від мого розуміння. В той же час я думаю, що основна проблема, яка полягає в правильному вибудовуванні відносин між батьками і дітьми, все-таки була мною зрозуміла. Я радий, що прочитав цей твір, адже він дуже корисний, інформативний і пізнавальний.