ИОНиЧ (Оповідання, 1898) Старців Дмитро Ионич (Ионич) – головний герой, земський лікар, син дячка. Служить у лікарні в містечку Дялиж (дев’ять верст від містечка З). Познайомившись із сімейством Тур-Киних, З. починає часто бувати в них. Він захоплюється Катериною Іванівною й намагається порозумітися з нею.
Одержавши від її записку, де вона призначає йому побачення на цвинтар опівночі, він, догадуючись, що це всього лише жарт, проте їде туди й бродить, закоханий, схвильований від надміру почуттів безмовністю й таємничістю ночі Наступного
Через чотири роки в З. у місті вже більша практика. По ранках він приймає хворих у Дялиже, потім їде до міських хворих і вертається додому пізно вночі. Йому не подобається міський обиватель, з яким варто тільки заговорити “про що-небудь неїстівному, наприклад, про політика або науку, як він стає в тупик або заводить таку філософію, тупу й злу, що залишається
Чехов показує, як героя поступово затягує рутину буденщини.
Одне з улюблених розваг З, до якого’ він непомітно пристрастився, – розглядання грошових купюр, зароблених за день. Катерина Іванівна, вернувшись у рідне містечко, намагається відновити колишні відносини із С. Вона вважає його, що творить, на її думку, діяльне добро своєю лікарською практикою, “ідеальним, піднесеним”. Розчарувавшись у собі, вона підносить на п’єдестал С. (протилежний мотив – в оповіданні “Стрибуха”).
Однак герой знає про себе інше, і її завищені подання про нього бентежать і турбують його, а сама вона вже не здається такий привабливої, як колись.
Він перестає бувати в Туркиних, незважаючи на наполегливі запрошення колишньої коханої: вони тепер тільки дратують його. Поезія майже зовсім зникає з його життя, єдиною радістю в якій за все це час була любов, що стала спогадом, до Катерини Федорівні. Поступово багатіючи, С. жиріє, важко дихає, голос його змінився на тонкий і різкий, характер зробився дратівливим Він купує в місті будинку, стає важливим і грубим.
Автор підкреслює прозаїчність його прагнень: “У нього багато турбот, але все-таки він не кидає земського місця; жадібність здолала, хочеться поспіти й тут і там”. І от підсумок: “Він самотній.
Живеться йому нудно, ніщо його не цікавить”.