Звичайно, Одіссея можна засуджувати за його самовпевнений вчинок, адже тепер ми знаємо, як дорого він йому коштував! Батько Поліфема, бог океану Посейдон, жорстоко помстився героєві і його товаришам; десять років тривала морська подорож Одіссея додому, через страшні випробовування пройшов герой, втративши всіх своїх друзів! Але якщо уявити, що відчував Одіссей після пережитих у печері кіклопа подій, то його вчинок можна зрозуміти. Чи міг стриматися герой у хвилини свого торжества?
Адже людина виявилася сильнішою, мудрішою, розумнішою за
Гомер постійно випробовує свого героя, ставить його у ситуацію вибору. І Одіссей залишається вірним своїм життєвим ідеалам і цінностям: рідній землі, батьківщині, сім’ї, друзям, громадянським і військовим обов’язкам. Сьогодні ми поговоримо з вами про людські цінності як силу, яка допомагає вистояти у життєвих випробуваннях.
Мало не загинув Одіссей, долаючи на плоту морські простори.
Одіссей розповів гостинним феакам і про наступні свої не менш вражаючі пригоди. Послухаємо і ми разом з ними розповіді героя про його морські подорожі і казкові пригоди та поміркуємо, перед яким вибором постійно опинявся Одіссей і яка сила допомагала йому вистояти у всіх випробовуваннях.
Після страшної і трагічної зустрічі з кіклопом Поліфемом ми з друзями потрапили на острів бога вітрів Еола. Еол гостинно зустрів нас і вирішив допомогти дістатися рідного берега. Він послав нам покутний вітер, а решту зав’язав у шкіряний мішок і відцав мені, сказавши: “Допливеш – відпусти”. Але коли вже з’явилася на горизонті Ітака, я від утоми заснув, супутники розв’язали мішок!
Піднявся ураган, і нас знову принесло до берегів острова Еола. “Значить, боги проти тебе!” – гнівно сказав Еол і відмовився допомагати нам.
Далі була пригода, пов’язана з лестригонами – дикими велетнямилюдожерами. Вони збіглися на берег і скинули величезні скелі на наші кораблі; з дванадцяти суден одинадцять були потоплені. Я з небагатьма товаришами врятувався на останньому кораблі.
Після цієї жахливої трагедії мандрівники потрапляють на острів Еею, на якому мешкає “дивна богиня” Кіркея. Одіссей знову обирає смертельно небезпечну справу заради того, щоб повернутися додому. Спуск у царство мертвих – найстрашніша пригода Одіссея.
Мабуть, феакійці слухали її з особливим хвилюванням.
На порозі царства мертвих я зарізав у жертву чорного барана і чорну вівцю. Душі мертвих злетілися на запах крові, але я відганяв їх мечем, поки переді мною не з’явився віщун Тіресій. Випивши крові, він сказав: “Біди ваші – за образу Посейдону, порятунок ваш – якщо не образите ще й СонцяГеліоса.
Якщо ж образите – ти повернешся в Ітаку один, на чужому кораблі і не скоро. Будинок твій розорюють женихи Пенелопи, але ти їх переможеш, і буде у тебе довге царювання і мирна старість”.
Після такого пророцтва ми з друзями продовжили своє небезпечне повернення на рідну Ітаку. Та ось на нашому шляху з’явився острів Сирен – хижачок, які своїм співом доводять мореплавців до смерті. Та мені пощастило перехитрити їх. Я заклеїв своїм друзям вуха воском, а себе велів прив’язати до мачти і не відпускати ні за яких обставин.
Так неушкодженими ми пропливли повз сирен, а я ще й почув найсолодший у світі спів!
Далі нам потрібно було пройти надзвичайно небезпечну протоку, на берегах якої сидять потвори Скілла і Харибда. Скілла має шість голів, кожна з трьома рядами зубів і з 12 лапами. У Харибди одна гортань, але така, що може єдиним ковтком затягнути цілий корабель. Я не знав, до якого берега мені краще наблизити корабель, щоб перетнути протоку, але потім все ж обрав берег, на якому знаходилася Скілла, і не помилився.
Скілла схопила з корабля шість моїх товаришів, але все ж корабель з командою залишився цілим.
Учитель. Одіссей зробив усе можливе для того, щоб повернутися з товаришами на батьківщину. Тим болячіше йому було розповідати про трагедію, яка сталася на острові Сонця-Геліоса, де паслися священні стада – сім стад червоних биків, сім отар білих баранів.
Я дуже добре пам’ятав пророцтва Тіресія, тому взяв з товаришів страшну клятву не чіпати биків і баранів Геліоса. Але дули пронизливі вітри, корабель стояв, супутники зголодніли і, коли я заснув, вони зарізали і з’їли кращих биків. Було дуже страшно: зідрані шкури ворушилися і м’ясо на вертелах мукало.
СонцєГеліос, який усе бачить, усе чує, все знає, став благати Зевса: “Покарай кривдників, а то я зійду в підземне царство і буду світити серед мертвих!”. І тоді, коли стихли вітри і відплив від берега корабель, Зевс підняв бурю, вдарив блискавкою, корабель розсипався, супутники потонули, а я один на уламку колоди носився по морю дев’ять днів, поки мене не викинуло на берег острова німфи Каліпсо.
Учитель. Так закінчив Одіссей свою розповідь. Що було далі – ми знаємо.
Гомер постійно випробовував свого героя. Декілька разів Одіссей стояв перед вибором: продовжити подорож чи полишити мрію про повернення на батьківщину. Він міг залишитися у німфи Каліпсо, міг спокійно жити у чарівниці Кіркеї, міг з їсти лотос і забути про батьківщину, безтурботно жити з лотофагами, міг залишитися у щасливій країні феаків.
Проте Одіссей, незважаючи на смертельний ризик, на відчай і втому, постійно обирав шлях додому, на рідну Ітаку.
Цар Алкіной виконав обіцянку: Одіссей піднявсь на феакійський корабель, заснув чарівним сном, г прокинувся вже на туманному березі Ітаки. Довгоочікувана, вистраждана зустріч з батьківщиною, з найдорожчими людьми – дружиною та сином Телемахом – відбулася.
Йому доведеться ще боротися з женихами, відстоювати зі зброєю у руках своє право бути щасливим на рідній землі. Та закінчується поема картиною миру який наступає між людьми на Ітаці і в серці героя. І ми віримо: пророцтва Тіресія збудуться: – Одіссей жити ме довго, щасливо і мирно зі своєю сім’єю на рідні Ітаці. Він заслужив цього!
(1 votes, average: 5.00 out of 5)