Прізвище героя походить від нім. “Der Meister” – майстер, творець. Образ В. М. дуже важливий у творчості Гете: історія героя повинна була стати прикладом становлення особистості, зразком вибору життєвого шляху. Від роману до роману особистість В. М. зазнає змін, хоча деякі риси характеру залишаються незмінними: інтерес до життя, доброта, уміння поводитися з людьми, чесність і безпосередність, любов до мистецтва.
Образ В. М. пов’язаний з двома жанрами європейської романістики XVIII “Шв. – “Романом подорожі” і “романом виховання”.
Герой
Він пише п’єси, режисує, міркує про Шекспіра:
В. М. зауважує, що за ним постійно спостерігає якийсь таємничий незнайомець: символічно, що цей незнайомець грає роль Примари в “Гамлеті”. Це абат, член таємного “Товариства вежі”.
Члени товариства спостерігають за В. М. і, бачивши його непересічність, прагнуть звернути юнака на шлях служіння людям. Набути себе В. М. допомагає зустрінута випадково невідома дівчина – “прекрасна душа” Наталя, з якою той пов’язує свою долю. Нові фарби образу додає історія загадкового арфіста і його дочки Міньйон, чарівної й талановитої дівчинки, зворушливою дитячою любов’ю люблячої В. М., який в свою чергу чуйно і дбайливо відноситься до своєї маленької подружці.
В історії відносин В. М. з акторами, Арфіст, Міньйон його образ набуває схожість з персонажами романтичної літератури. Підсумком життєвих шукань В. М. стає прилучення до “Педагогічної провінції”, більш таємничому й масштабного об’єднання, ніж “Суспільство вежі”. В. М. вирішує стати хірургом, врачева-телем людей.
Утопічною картиною набуття мети завершується історія В. М., який погодився на зречення від суєтності життя заради служіння людям, заради допомоги кожній окремій людині. У фіналі герой усвідомлює також, що немає сенсу прагнути до нескінченного – мета повинна бути знайдена на землі, серед людей.
Цикл романів Гете і образ В. М. по-різному оцінювалися в різні епохи. Філософ Ф. Шлегель вважав, що в герої виявилися “найбільші тенденції епохи”. У 40-ті роки XIX століття на хвилі антігетевскіх настроїв фігуру В. М. розцінили як слабку копію персонажів Руссо.
Філологічна думка XX століття бачить в образі В. М. цілком реалістічес кий портрет людини XVIII століття, яка прагне знайти своє місце у світі.