Дія трагедії, що відбуває в містах Верона й Мантуя, випереджає Пролог, у якому Хор коротко розповідає про “суперечку” між двома досить знатними родами, через якого “лилася мирних громадян кров”.
Акт перший Сцена перша
На площу у Вероні виходять Самсон і Грегорио, слуги знатного сімейства Капулетти. Самсон хвалиться своєю сміливістю й силою, які готовий зараз же застосувати в сутичці з кожним зі знатного будинку Монтекки. Грегорио не хоче битися, він говорить, що “свари_-те наші хазяї, а ми – тільки їхнього слуги”. Але,
Слуги йдуть назустріч один одному, і Самсон “гризе ніготь великого пальця”, спеціально напрошуючись на сварку. (Гризти ніготь великого пальця, клацаючи їм об зуби, уважалося образою.) Після невеликої лайки слуги кидаються один на одного. Двобій бачить Бенволио. Він намагається роз’єднати слуг і мечем вибиває в них зброя. На площу виходить Тибальд. Углядівши що б’ються, він ображає Бенволио, висміюючи його двобій зі слугами.
Бенволио примирливо пояснює Тибальду, що хотів тільки
Обоє синьйора теж готові кинутися один на одного, але входить Эскал, герцог Веронский.
Герцог в обуренні. Гнівним окриком він припиняє побоїще й повідомляє, що не має наміру більше терпіти зваду, що виникла через необдумані слова, “кинутих на вітер” главами обоихдомов. Під страхом страти Эскал наказує всім розійтися. Капулетти він забирає із собою, а Монтекки велить завтра ж прибути на суд, що має намір учинити. Усі розходяться.
Залишаються тільки чоловік і жінка Монтекки й Бенволио.
Бенволио чесно розповів Монтекки, як відбулася бійка. Синьйора Монтекки рада, що в бійці не приймав участі її син, і запитує Бенволио, чи не зустрічався йому Ромео. Бенволио бачив Ромео в лісі й не став наближатися до друга: Ромео останнім часом прагне більше, бути один. Батько пригноблений настроєм сина, що зовсім змінився:
“Він так нетовариський і потайливий, Так недоступний ніяким розпитам, Як брунька, де черв’як завівся раніше, Ніж ніжні листки вона розкрила, Щоб сонцю красу свою віддати. Довідатися б нам, що значить це горе,- Його б ми, вірно, вилікували незабаром”.
Входить Ромео. Бенволио обіцяє Монтекки вивідати в друга причину його туги. Зустрівшись із Ромео, він розповів йому про бійку на площі. Виявилося, що Ромео все бачив, але “страшнее” ненависті, що стала його очам,- любовні борошна, які випробовує юнак:
“Об гнів любові! Про ненависть ніжність!. З нічого породжена безбережність! Об вагу легкості, зміст порожнечі! Безформний хаос прекрасних форм, Свинцевий пух і крижане полум’я, Недуга цілющий, дим, блискучий яскраво, Безсонний сон, начебто й не сон!
Такою любов’ю дух мий уражений”.
Сцена друга
По вулиці йдуть старий Капулетти й родич Эскала, Парис. Вони закінчують розмову про ворожнечу з Монтекки, і Капулетти зізнається, що звада приносить збиток обом сімействам і він був би радий її закінчити. Парис запитує в Капулетти, чи може він розраховувати на благословення його шлюбу із Джульеттой. Капулетти, посилаючись на юний вік дочки – “їй немає ще чотирнадцяти років”, просить Париса почекати ще два роки. Незважаючи на те, що багато хто з нинішніх матерів виходили заміж і раніше Джульетти, Капулетти не хоче ранити її ніжний вік: “дозрівши так рано, раніше в’януть”.
У той же час батько й не наполягає на своєму рішенні: якщо Джульетта сама погодиться стати дружиною Париса, він не заперечує проти цього шлюбу. Капулетти посилає слугу обежать гостей, “записаних за списком”, і запросити їх нині ж увечері на Свято в його будинок. Слуга не. уміє читати, оглядається в пошуках “ученої людини”, що допоміг би йому розібрати написане, і бачить Бенволио й Ромео.
Слуга звертається по допомогу до Ромео, але той відповідає” йому розсіяно й мудро, що здатно лише читати “свій жереб по складах нещасть”. Розсерджений слуга вже хотів було піти, як Ромео погоджується прочитати й називає вголос всіх запрошених. Так Бенволио й Ромео довідаються про свято в Капулетти, і Ромео вирішується піти в будинок Капулетти, щоб побачити свою кохану
Сцена третя
У будинку Капулетти годувальниця і синьйора Капулетти обговорюють долю Джульетти. Входить Джульетта. Годувальниця згадує смішні випадки з дитинства дівчинки й зізнається, що ніколи не няньчила такої прекрасної дитини.
Але синьйора Капулетти перериває годувальницю: вона хоче серйозно поговорити з дочкою про її можливе заміжжя. Мати розповідає, що до Джульетте сватається один з достойнейших наречених Верони, Парис, і що вони з батьком хотіли б знати, чи зможе Джульетта полюбити цього юнака. Джульетта равнодушно обіцяє матері “стріли посилати з очей не далі, ніж велить мені ваш наказ”.
Слуга доповідає синьйорі, що в будинку зібралися гості і його приела – чи негайно привести господарку з дочкою. Синьйора Капулетти схвильовано говорить, що в гості прийшов граф, і веде Джульетту кгостям.
Сцена четверта
По вулиці йдуть Ромео, Бенволио й Меркуцио – друг Ромео й родич герцога Веронского. Їх супроводжують трохи друзів у масках і слуги. Друзі обговорюють, як їм увійти в будинок Капулетти, як поводитися там і жартують над закоханим Ромео. Вони дають йому ради, по-доброму посміюються, але Ромео невеселий: він “бачив сон”.
Меркуцио, жартуючи, розповідає друзям про природу снів, до кого і якими вони можуть приходити, і містить: “Вони адже діти дозвільного розуму. Фантазії безцільної порожденье”. Ромео перериває друга.
Вигук Ромео чує Тибальд, він довідається його голос і здіймає тривогу: Тибальдне має намір терпіти тут ворога. Але Капулетти настроєний примирливо: він багато чув про достоїнства Ромео й хоче бачити його своїм гостем. Капулетти наказує Тибальду вгомонитися. Тибальд іде, але пророкує, що цей незваний гостьбудет коштувати ще чимало крові. Ромео вирішується доторкнутися до руки Джульетти й заговорює з нею. Їхня ніжна розмова закінчується поцілунком.
Розставшись із Джульеттой, Ромео довідається від годувальниці, що розмовляв з дочкою Капулетти. Бенволио зауважує, що, видимо, придумана ними “витівка” удалася, на що Ромео відповідає: “Боюся, моє лихо лише почалося”. Юнаки збираються йти, але Капулетти не хоче розставатися із приємними його серцю гостями. Він пропонує їм залишитися й перекусити всім разом, але спохвачується, що пізно, і чемно прощається
Залишившись наодинці з годувальницею, Джульетта просить неї довідатися про понравившемся їй юнакові. Годувальниця вертається зі звісткою, що це – Ромео, “син вашого ворога”. Джульетта засмучена, але говорить: “Перемогти я почуття не можу: горю любов’ю до лютого ворога”.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)