Трагедія і торжество кохання (за трагедією В. Шекспіра “Ромео і Джульєтта”)

Так ніхто не кохав.

Через тисячі літ

Лиш приходить подібне кохання.

В. Сосюра

Вільям Шекспір – творець епохи Відродження. Ця епоха охоплює більшість європейських країн XV та XVI століття. Нові погляди на буття запанували тоді в культурі: з’явилося переконання, що саме людина становить найвищу цінність на Землі.

Художники і письменники вивчали людину, прагнули зобразити її правдиво. Грунтом їхніх ідеї стало античне мистецтво, яке зображувало люди­ну сильною і прекрасною. Гуманісти відродили античні традиції, тому й епоха

ця дістала назву – Відродження.

Найвидатніші діячі Відродження, до яких належав і Шекспір, доводили, що цінність, справжня реальність – це сама людина, а не її походження, прізвище, родинні зв’язки.

Та що ім’я? Назви хоч як троянду,

Не зміниться в ній аромат солодкий!

Це суперечило середньовічним традиціям і переконанням. І жертвами цих суперечностей стають юні палко закохані герої – Ромео і Джульєтта.

Їхнє кохання неймовірне. Ці підлітки буквально дихають одне одним, живуть лише своїм коханням, і тому стають беззахисними перед жорстоким світом.

Дія п’єси відбувається в Італії,

хоча сучасники бачили в ній типові риси тогочасної Англії. Знатні сім’ї Монтеккі й Капулетті перебувають у стані запеклої й непримиренної ворожнечі. І саме це стає на заваді щастю двох по-справжньому закоханих.

У часи середньовіччя існували традиції шлюбу за розрахунком, шлюбу за велін­ням батьків. Наші ж герої готові боротися за своє кохання, рішуче переступають через середньовічні забобони та родинні чвари. Але навколо панує жорстока реальність, що сильніша за справжній живий вогонь кохання. І ця середньовічна реальність, вмираючи сама, призводить до загибелі й закоханих.

Ніхто з рідних Ромео чи Джульєтти ні на мить навіть не замислився, що відбу­вається з їхнім дитям, як допомогти своїй дитині бути щасливою. Де там! Про щас­тя у середньовічних законах, традиціях, забобонах навіть і не йшлося!

А традиції Відродження ще тільки народжувалися, мабуть, Ромео і його кохана й були першими промінцями цього нового образу існування. І їхня загибель дечого навчила рідних, на якийсь мізерний крок наблизила їхні родини до розуміння цінності любові та щастя.

Література в усі часи свого існування торкалася найрізноманітніших тем, намагалася знайти відповіді на найскладніші питання людського буття. Але майже кожен поет, прозаїк чи драматург не міг не торкнутися теми кохання. Тому що ко­хання – це почуття, властиве людині будь-якого часу, будь-якого статку, будь-якого віку. Кохання надихає, підносить людину до небес, розцвічує світ, спонукає людину на подвиги.

У той же час кохання буває нестерпно болісним, воно може виснажувати душу, може навіть вбити. У народних піснях ми зустрічаємо безліч образів кохання щасливого, але ще більше – трагічного, нероздільного.

Про нестримне, чисте, навіть героїчне кохання повідав нам Вільям Шекспір. Це кохання розквітло у часи феодальної ворожнечі. Воно зв’язало двох зовсім юних представників ворогуючих сімей – Ромео і Джульєтту. І якщо родини Монтеккі та Капулетті непримиренні у своїй запеклій ворожнечі, якщо для них головне, з якої сім’ї претендент на руку їхньої дитини, то для закоханих не існує меж і перепон.

Вони живуть своїм коханням, вони прагнуть не розлучатися ні­коли, готові на будь-які подвиги заради того, щоб бути разом.

Але трапилася трагедія, до якої неодмінно мала призвести сліпа шалена во­рожнеча, – пролилася кров. Ромео проти власної волі став убивцею і змушений покинути рідне місто. Хмари густішають. Здається, що усе зло землі протисто­їть щастю закоханих. Але заради того, щоб побачити кохану, Ромео готовий ри­зикувати життям.

Навіть коли загроза смерті висить над ним, він не може розлучитися з Джульєттою, навмисне затягуючи побачення.

Кохання змінює і Джульєтту. Ця зовсім юна дівчина, вчора ще зовсім дитина, стає мужньою і відчайдушною жінкою. Вона ладна заради свого кохання пі­ти на ризик – випиває зілля, яке допоможе їй зімітувати власну смерть.

Лише так вона сподівається нарешті поєднатися з коханим, перемогти обставини, по­долати перешкоди.

Трагічна випадковість заважає здійснитися планам Джульєтти. Ромео, який вважає кохану мертвою, не може, не хоче жити без неї. І Джульєтта теж обирає смерть, коли бачить, що Ромео немає більше на цьому світі. Для обох закоханих любов набагато цінніша за життя.

Жоден з них не вважає можливим жити далі, втративши кохання.

Лише смерть дозволила нарешті закоханим бути разом. І це – гіркий урок жорстокій дійсності. Вражені болісною втратою, рідні нарешті зрозуміли, яке зло несе їхня ворожнеча, і помирились.

Так, герої загинули, але їхнє кохання пережило не лише їх – воно пережило віки. Багато поколінь читачів у різних країнах світу відкривають для себе світ безмежного кохання Ромео та Джульєтти.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.50 out of 5)

Трагедія і торжество кохання (за трагедією В. Шекспіра “Ромео і Джульєтта”)