Пам’ять про самому таємний для каждого людини стає своєрідної связью між поколіннями. Заради нашої жизне гинули молоді солдати Великої Отечественной війни. Зв’язок поколінь. Що це значить для мене?
Як я це відчуваю? У нашем сімейному альбомі їсти дуже затертанучи, стара фотографія моєї бабусі Ані.
Цю фотографію, що була частиницей рідного будинку, всю війну проносив мій дідусь Лаврентій у солдатської гимнастерке. Бабуся Аня розповідала, як вона одна із сином, моїм дядьком, пережила важкий час, як працювала в госпіталі, чекала дідуся
У романах і позвістках Бикова, Астафьева, Бондарева, Бакланова головний герой показаний на перідовой, вгоспитале. Вони писали про людину на війні, у бої. К. Паустовский пише про цю подію по-своєму. У своїх добутках він раскаже про те, як війна наздоганяє
Новела “Сніг” написана Паустовским у тривожній напрузі сорок третього.
Глибоко ліричне, ніжне произведение автора було сміливим кроком для того часу. Початковий період війни в літіратуре зовсім особливий Відозви й вірші, повні патріотичних мотивів, бойові марші й ліричні пісні, злежественние нариси – все це було подчинеале одній ідеї – ідеї гніву й возмездия. Все життя країни, кожної людини, була спрямована тільки на перемогу.
Паустовский не прагнув у своїх провинищеннях акцентувати увагу на жестокостях і тяготах війни.
Він хотів позасти в суворе, убоге існування людей небагато радості, нагадати про близьких людей, про рідний будинок. У новелі “Сніг” письменник представив нам те, що випало тоді деяким, але бло бажаним для всіх Дія происходит у маленькому пустельному містечку, де оселилися евакуйована з Москви актриса з дочкою. Паустовский так нарисовал цей куточок Росії, що, напевно, кожний міг довідатися свій рідний будинок. Пісатель зумів побачити людське родсту своїх героїв.
У їхніх душах немає користі, життєвого розпачу, а є віра в будущее, що нерозривно пов’язане з минулим.
Все це Тетяна Петрівна довідалася з листа сина Потапова: “ех, якби ти знав, як я полюбив все це звідси, издачи! Я згадував про це в самі страшние мінути бою. Я знав, що захищаю не тільки всю країну, але й от цей її маленький і самий милий для мене куточок – і тебе, і наш сад, і чубатих наших хлопчиськ, і маревні гаї за рікою, і навіть кота Архипа”.
Тетяна Петрівна чекає людину із фронта. Вона зробила всі так у будинку, як запомніл, як мріяв лейтенант Микола Потупов. Він не сподівався побачити рідний будинок після звістки про смерть батька.
Пішов просто подивитися.
Майстерність Паустовского як письменника виявилося в умінні пожвавити природу, сад. Людина, його почуття розкриваються через пейзаж, через ожилий сад: “Сад як би здригнувся. З гілок зірвався сніг, шурхнув”.
Герої цього оповідання увесь час ощущают, що знайомі давно. Таке відбувається між людьми, у яких багато загального.
Рано ранком Потапов їде на фронт. Татьяна Петрівна обіцяє чекати на нього. От воно просте людське щастя, без доторого в тій страшній війні самотньо. В оповіданні в Паустовского немає нічого зайвого.
Назва добутку становится одним з головних діючих осіб.
Все чисте, гарне з Тетяною Петровний і Потаповим відбувається на тлі сніга. На початку оповідання героїня незадоволена собою, містечком, куди потрапила волею судьби. Але поступово вона заспокоїлася, “особенно коли прийшла зима й завалила його {містечко) снігом”.
Тетяною Петрівною один раз уночі прокинувся: “Сніг тускло світил у вікна. З дерева беззвучно сорвалась птах, стряхнула сніг”. І в лейтенанта Потапова кращі воспоминания рідного будинку теж про зиму: “Зима, сніг, але доріжка до старої альтанки над проривом розчищена, а кущі бузку все в інеї”. На могилу батька вони йдуть разом.
“Туманная місяць піднявся вже високо. У її світлі слабко світилися берези, кидали на сніг легкі тіні” – такий пейзаж, де немає виттяни, де людина із фронту відновлює свої сили. Поетичний образ снігу ще раз підкреслює чистоту відносин между героями.
Паустовский у своєму оповіданні показав цінності “немудрих” речей, тих самих, які допомагали підтримувати в людині мужність жити й боротися.
Не випадково в той важкий час з’явилися стародавній вальс “Осінній сон”, запік Марко Бернес у кінофільмі “Два бійці”, були написані пісня “Землянка” А. Суркова й ліричні вірші К. Симонова: Ждименя, иявернусь. Тільки дуже чекай…
(2 votes, average: 5.00 out of 5)