Як у зізнаннях слідчому НКВС Іван Багряний викладає свої переконання?
Уперше Івана Багряного заарештували 1932 року за приналежність до літера турного угруповання “Марс” та контрреволюційну діяльність. У “свідченнях” Багряний писав:
“1) Я мушу працювати для української культури насамперед, і твори мусять бути національними не тільки формою, а й за змістом. Я – український письменник.
2) Національну політику розв’язано не досить вдало, вірніше, в цій справі багато перекручень, як-то: кепсько поставлено справу
3) У своєму культурному розвитку нам треба орієнтуватися на Європу, а не на Москву.
Протягом 1929-1930-х та 1931 -1932-х років погляди мої змінилися лише в той бік, що стали сталішими та поширились на іншу ділянку нашої дійсності. Так, я вважав, що ми скривджені й економічно, що, мовляв, багато віддано, а мало за те маємо”.
Людей і за менші “гріхи” засуджували на довгі строки ув’язнення. 25-річний
Як Іван Багряний поставився до арешту і засудження?
Арешт не злякав Багряного, не паралізував його волі. Судячи з усього, він вів психологічний двобій із слідчими. Засуджений на ув’язнення, він тікає і потрапляє до українців, які вже давно переселилися на Далекий Схід і назвали своє поселення Зелений Клин.
Повернувшись перед війною в Україну, Багряний отримує новий строк за втечу. Перебуваючи у в’язниці, письменник захворів на туберкульоз. З відбитими нирками і легенями його звільнили “через недостатність матеріалів для повторного засудження”.
Усе його життя було сповнене дій, ризику, драматичних пригод. Але письменник завжди залишався вірним собі, ніколи не хилив голову перед владою, завжди боровся за свої переконання і волю.
Як Іван Багряний сприйняв окупацію України німецькими загарбниками?
Іван Багряний вийшов із тюрми на волю в перші дні війни. Опинившись в окупації, він намагається віддатися національно-культурній роботі, адже йому, як і багатьом іншим українським письменникам, здавалося, що фашисти знищать радянську владу, і Україна зможе стати вільною і незалежною. Але дуже скоро Багряний пересвідчився, що фашизм – це новий страшний ворог народу. 1 тому він переходить на нелегальне становище, співпрацює з УПА, малює плакати, листівки, пише бойові пісні й марші.
Через непорозуміння з керівництвом націоналістичного підпілля Багряний емігрує до Словаччини, а потім до Німеччини.
Які головні теми творів, що були написані І. Багряним в еміграції?
Однією з головних тем творчості 1. Багряного в еміграції було викриття більшовицького терору в Радянському Союзі. Роман “Сад Гетсиманський” став, за словами Юрія Шевельова, “справжньою енциклопедією радянської політичної в’язниці”.
Багатьма європейськими мовами було перекладено памфлет 1. Багряного “Чому я не хочу вертатися до СРСР?”, який став відповіддю на брехливі заклики радянської влади до емігрантів і на безсоромні дії урядів західних країн, які сприяли репатріації біженців до СРСР.
Як І. Багряний жив у еміграції?
В еміграції Багряний був чужим і для ворогів, і для своїх. Українці-емігранти звинувачували його в комуністичних переконаннях, а органи НКВС продовжували переслідувати за антирадянські твори, влаштовували різні провокації і шантажі.
У Радянському Союзі залишилася перша сім’я і. Багряного. Син Борис звернувся до батька з викривальним радіовиступом, і це стало причиною глибокого нервового потрясіння письменника. З часів заслання Багряний хворів на туберкульоз, потім додатись цукровий діабет і серцева недостатність.
Та мужність ніколи не покидала письменника: прикутий до ліжка, на спеціально обладнаному столику, він написав свої найкращі прозові твори.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)