1. Розкрийте роль поетичної деталі на прикладі будь-якого вірша А. Ахматової. Поезія Анни Ахматової небагатослівна, але коротка поетична деталь робить її місткою і всеосяжною. Критик Н. Недоброво писав, що сила, глибина і точність ахматовських слів така, “що коли б ми так розмовляли, то, для повної вичерпа – ності людських стосунків, кожному з кожним достатньо було б обмінятися двома – трьома восьмирядковими віршами – і було б царство мовчання”.
У вірші “Дав мені юнь Ти сутужную…” одне слово “Ти” з великої літери
“Ні прутиком, ні трояндою Не буду в садах Отця” – це зізнання у малості ліричної героїні, яка не пропускає повз свою увагу найменшої смітинки і незначного слова дурня, вишукує в них зернини Всесвітнього Розуму.
2. У чому А. Ахматова вбачає своє головне призначення на землі?
Анна Ахматова – поетеса великої сили духу. Її суто жіноча поезія вільна від мелодраматичних сліз, заломлених рук, несправжніх почуттів. З роками чиста любовна лірика переростає у твори громадянського звучання, а тема пам’яті стає для творчості А. Ахматової основною.
3. Чому
Олександра Пушкіна поетеса вважала своїм головним учителем у житті й творчості. До Царського Села її привезли вчитися чотирнадцятилітньою дівчинкою, а з Петербургом – Ленінградом пов’язане все її подальше життя.
4. Розкрийте значення слова “реквієм”. Чому саме так назвала А. Ахматова свою поему?
Реквієм – це заупокійне католицьке богослужіння, меса. Реквіємом композитори називали свої музичні твори траурного характеру для хору з оркестром.
Анна Ахматова дала назву “Реквієм” своїй поемі, щоб підкреслити всенародну жалобу за репресованими рідними. Та реквієм – це не просто траурна мелодія, це гімн пам’яті загиблим.
5. Чому Анна Ахматова хотіга, щоб вірш “Кого колись-то називали люди…” завер шував усі її збірки творів?
У цьому творі А. Ахматова говорить, що все має свій кінець: може проіржавіти золото, зітліти сталь і розкришитися мармур, але на землі найміцнішою є людська печаль і найдовговічнішим – Слово. Слово може зберегти пам’ять про людину, про її тривоги, мрії, болі. Слово – це те, що не вмирає.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)