Анна Ахматова – один із найвидатніших ліриків російської літератури XX століття. її вірші орієнтовані на традиції російської класичної літератури, однак збагачені рисами акмеїзму (його представниками є М. Гумільов, О. Мандельштам та інші відомі митці) – течії так званої “елітарної поезії”, у центрі уваги якої перебуває людина з її духовними пориваннями. Особливістю творчості саме А. Ахматової є те, що в її творах ця людина – Жінка, показана в розрізі болісних душевних переживань.
Хто як не Анна Ахматова з її важкою долею могла
Був ти нещирим у ніжності.
Скільки журби, далебі!
Як же багатством у бідності,
Душу зігріти тобі?
Лірична героїня хоче обігріти й заспокоїти “нещирого”, називає себе скупою і недбайливою. У рядках поезії відчутна невгасима туга за
Однак найбільш яскраво настанова “пізнання світу через біль” проявляється в поемі “Реквієм”. Саме ця поема змусила критиків стверджувати, що авторка пройшла шлях від оспівування особистих переживань до зображення народної філософії буття.
“Реквієм” – пам’ятник доби сталінського терору, а, як відомо, А. Ахматова в повній мірі зазнала цькувань партійної верхівки. І саме тоді поетеса перестає заглиблюватись в суб’єктивне, а запевняє, що
… тоді була з своїм народом,
Там, де мій народ, на лихо, був.
Ось вона, акмеїстична “вічна тема” – тема особистої та історичної пам’яті! Однак при цьому авторка залишається вірною своїй творчій манері: у центрі уваги – Жінка з її болем та переживаннями:
Забирали тебе на світанку,
Мов на цвинтар, тебе провела.
Плачуть діти тобі наостанку.
На божниці свіча опливла.
Бачимо, що в поемі “Реквієм” поетеса поєднала опис власного горя зі всенародним стражданням. Це і є вища форма акмеїзму, адже так вдало поєднати мотиви душевних переживань із мотивом пам’яті, а також біблійними мотивами зумів далеко не кожен представник цієї літературної течії.
Так, душевні переживання для Анни Ахматової – тема, яку неможливо вичерпати. її образи є яскравими й чистими, а описи – лаконічними й наповненими смислом. Вірші цієї жінки справді можна назвати “елітарними”, знаковими для становлення й розвитку акмеїзму в російській літературі.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)