1. Як Достоєвський розкриває образ злочинного світу, описуючи Петербург?
ГІри описі “серединних вулиць” Петербурга вражають духота, штовханина, сморід і бруд. Люди розлючені, вони задихаються в місті, як “у будинку без кватирок”. Гнітюче враження підсилюється при описі трактиру, п’яної сповіді Мармеладова (“нікуди піти людині”), символічного сну Раскольникова.
Злочинний світ штовхає людину на злочин проти особистості (доля Сонечки), народжує нелюдські теорії. Саме за таких умов могла народитися “ідея” Раскольникова
2. Як народилася в Раскольникова думка про убивство старої? Чи легко він прийняв її?
Зустрічі на вулицях міста, у трактирі, з дівчинкою на бульварі болісно відзиваються в душі Раскольникова. Його обурює порочність людей, підлість суспільства. Від окремих фактів він іде до узагальнень, переконуючи себе, шо задуманий ним злочин не суперечить людським законам, він морально дозволений.
Тому його заполонила ідея про право сильної особистості “переступити закон”, тобто
3. Чому Раскольников не зможе жити за лужинським принципом “усе дозволено” ?
Лужин для себе одного готовий переступити через усе. Інші люди для нього – засіб для досягнення своїх егоїстичних цілей. Цс людина абсолютно аморальна, і письменник підкреслює, що в умовах розвитку капіталізму процвітання лужиних гак само неминуче, як і загибель мармеладових. Раскольников не карний злочинець, Він не може “возлюбити лише самого себе”, а його самоаналіз показує весь жах вчиненого і неможливість для нього, Раскольникова, “переступити” закони людської моралі.
4. На що розраховує Порфирій Петрович?
На те, що “натура” героя виявиться складнішою і людянішою, ніж його “теорія”. Цей розрахунок виявився правильним. Так Раскольников прийшов до Со – неччиної правди, до думки про те, шо треба упокоритися і терпіти.
5. У чому відмінність “Злочину і кари” від детективних романів?
Насамперед у тому, що автор досліджує не обставини злочину, а його мотиви, і доходить найглибших філософських висновків, довівши, що ідея права сильної особистості може виникнути тільки на неблагополучному соціальному тлі, в умовах несправедливого суспільного укладу, що ця ідея, фашистська за своєю суттю, нелюдська. Головні питання, що ставить роман, не що, не як, а чому.
У детективному романі головне – сюжет, а в “Злочині і карі” – неспокійно пульсуюча думка гуманіста і філософа, що шукає шлях до загальнолюдської правди.
(2 votes, average: 5.00 out of 5)