Уся краса світу, його безмежність і незбагненність втілилися для нас у жінці-матері. Вона – наша порадниця й розрадниця, наша наставниця й заступниця.
Перше слово, яке ми вимовляємо, звернене до матері, що подарувала нам життя, навчила нас говорити, бачити сонце, слухати пісню. І тому з образом матері пов’язуємо ми найдорожче нашому серцю: рідний дім, квітучий сад, запашний степ – усе те, що зветься Батьківщиною.
Із сучасних українських поетів Борис Олійник чи не найбільше віддає свого натхнення саме уславленню й возвеличенню матері.
Хлопець зростав під опікою матері, тіток та бабусь. Отож їм, страдницям і невтомним трудівницям, поет і присвятив зворушливі рядки своїх віршів:
Мати наша – сивая горлиця.
Все до її серденька горнеться:
Золота бджола – намистиною,
Небо – празниковою хустиною…
Без перебільшення можна сказати: образ матері в творчості Бориса Олійника – домінуючий. Мати в нього – це міра всього доброго й чесного в житті. Саме тому поет проводить таку паралель: мати – сонце
І котилось над містом
Пахуче, високе, рожеве.
Тепле сонце,
Як матір’ю спечений хліб.
Жити, як мати, працювати, як мати, любити, як мати, – ось думка багатьох поезій Бориса Олійника. З усією пристрастю він закликає себе і кожного з нас:
Віддай усе, що взяв, і освятись,
Ще більше, ніж узяв, зумій віддати…
Стоїть на видноколі світла мати –
У неї вчись.
Поет говорить про спадкоємність поколінь, про те, що матері усе найкраще віддають своїм дітям. А ті, коли виростуть, повинні виконати свій обов’язок, не зганьбити те, що отримали з материнським молоком.
Борис Олійник застерігає: будьте щільнішими, не згасіть полум’я серця, запаленого одвічною і щирою материнською любов’ю:
Батьки і діти! Діти і батьки!
Нерозділиме і одвічне коло.
Ми засіваємо житейське поле,
І не на день минущий – на віки.
У цьому нетлінність нашою існування на землі, наше безсмертя.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)