Шевчук Василь Андрійович – український письменник.
Шевчук Василь Андрійович народився 30 квітня 1932 року в селі Бараші Ємільчинського району Житомирської області в сім’ї селянина. Закінчивши середню школу, 1950 року вступає на відділення української мови й літератури філологічного факультету Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка. З 1955 року працював у редакції журналу “Піонерія”, на кіностудії ім. О. П. Довженка, в редакціях газети “Літературна Україна” та “Романів і повістей” видавництва “Дніпро”.
У
У 1958 році виходить у світ збірка лірики В. Шевчука “Ходімо весну зустрічать!”. Потім повісті “Зелений шум” (1963), “Вітрила”
Потім було ще три видання, з них одне російською мовою. Роман мав широкий розголос серед критики й читацької громадськості, й, можливо, це надихнуло автора на цілу серію історичних та історико-біографічних творів. Так, він пише і 1972 року видає роман “Побратими, або Пригоди двох запорожців на суходолі, в морі та під водою”. 1980 року виходить роман-дослідження В. Шевчука “Велесич”, в якому подано нову концепцію прочитання перлини давньоруської літератури “Слово о полку Ігоревім”. Одночасно В. Шевчук робить віршований переспів пам’ятки, що 1982 року з’являється окремою книжкою і стає в ряд кращих поетичних інтерпретацій “Слова”.
Історичну серію продовжує і коротка трилогія “Під вічним небом” (1985), до якої входять психологічні і водночас документально вивірені твори про Сократа, молодого Г. Сковороду та Ганді. Після сучасного роману “Злам” (1982), в якому висвітлено зсередини, психологічно, труди та дні творчої інтелігенції, В. Шевчук повертається до історичної теми і пише та видає дилогію про Т. Г. Шевченка “Син волі” (1984) й “Tеpнoвий світ” (1986). Власне, вона була почата ще двадцять років тому повістю про дитинство Кобзаря “Вітрила” й продовжена у певній мірі романом “Фенікс” (1988).
У цих творах розповідається про весь життєвий шлях Тараса Григоровича Шевченка. У дилогії, що нині має назву “Син волі”, події подано через сприймання великого Кобзаря. Читаючи, ми ніби стаємо свідками його не тільки зовнішнього, а й внутрішнього, духовного життя.
Цьому сприяє і побудова твору – асоціативна, із ретроспекціями. Ще 1982 року В. Шевчук опублікував у журналі “Дніпро” драматичну поему “У затінку біля Хрещатика”, а в “Літературній Україні” уривок із драматичної поеми “Князь Кий”. Ці та інші поетичні драми вийшли окремою книжкою “Русь первоцвітна”. В. Шевчук – лауреат премії ім.
Андрія Головка за 1986p.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)