ВАПЛІТЕ (Вільна академія пролетарської літератури ) – письменницька організація, яка існувала у Харкові 1926-28. Виникла внаслідок розпаду спілки “Гарт”, у якій ще 1925 утворилася група М. Хвильового “Урбіно”, котра вбачала головне своє завдання у вдосконаленні художньої майстерності. На основі цієї групи і сформувалася В. з орієнтацією на європейський рівень літератури, з відмовою від масовизму.
Склад керівних органів В. змінювався, але фактично організацію очолював М. Хвильовий. У листопаді 1926 на загальних річних зборах було
Контрольну Раду склали О. Досвітній, Г. Епік, О. Слісаренко. На початку 1927 до В. входило 25 осіб: В. Вражливий, О. Громів, І. Дніпровський, О. Довженко, О. Досвітній, Г. Епік, П. Іванов, М. Йогансен, Л. Квітко, Г. Коцюба, О. Копиленко, М. Куліш, А. Лейтес, А. Любченко, М. Майський, П. Панч, І. Сенченко, О. Слісаренко, Ю. Смолич, В. Сосюра, П. Тичина, Д. Фельдман, М. Хвильовий, М. Яловий, Ю. Яновський. Позиції М. Хвильового та ваплітян, заявлені в ході дискусії 1925-28, були піддані дискредитації у виступах компартійних лідерів (Й. Сталін,
Однак і це суттєво не допомогло: внаслідок ідеологічних переслідувань 28 січня 1928 В. оголосила про саморозпуск. “ВАПЛГГЕ” – літературно-художній двомісячник письменницької організації Вільна академія пролетарської літератури. Виходив у Харкові 1927. Редакційна колегія: М. Йогансен, М. Куліш, І. Сенченко, О. Слісаренко, П. Тичина. Під назвою “В.” вийшов перший зошит (1926), де було вміщено статті О. Досвітнього “До розвитку письменницьких сил”, О. Слісаренка “В боротьбі за пролетарську естетику”, О. Довженка “До проблеми образотворчого мистецтва”, М. Йогансена “Аналіза одного журнального оповідання”, А. Лейтеса “Путі письменницькі”, В. Сержа “Перегруповання революційних французьких письменників”, а також “Статут ВАПЛІТЕ”.
Таку ж назву мав і альманах (1926), який містив поезії П. Тичини, В. Сосюри, Ю. Яновського, М. Бажана, М. Йогансена, прозові твори О. Досвітнього, В. Вражливого, П. Панча, О. Слісаренка, Гео Шкурупія, Г. Епіка, П. Іванова. На його сторінках з’являлася оригінальна й перекладна поезія з турецької, єврейської та ін. мов, проза у таких яскравих зразках, як оповідання “Заради неї” І. Дніпровського, “Байгород” Ю. Яновського, . “Восени” Г. Епіка, “Вальдшнепи” М. Хвильового (перша частина). Журнал постійно, публікував полемічні статті М. Хвильового (“Соціологічний еквівалент трьох критичних оглядів”, “Одвертий лист до Володимира Коряка”), М. Куліша (“Критика чи прокурорський допит”), П. Христюка (“Розпеченим пером”), у яких було заявлено позиції авторів у дискусії 1925-28.
Шостий номер журналу мав вийти 5 січня 1928, де друкувалися друга частина “Вальдшнепів” М. Хвильового, оповідання І. Дніпровського, О. Досвітнього, поезії Г. Коляди, Н. Еллана, статті І. Немоловського, І. Сенченка, Г. Юри. Та саме через “Вальдшнепів” номер на світ не з’явився, його було конфісковано, а журнал заборонено.
(2 votes, average: 2.50 out of 5)