“Літературний ярмарок” – щомісячний гумористично-сатиричний журнал-альманах, який виходив у Харкові 1928-29 (13 книг). Припинив існування внаслідок компартійної критики. “Л. я.” тільки формально декларував себе “позагруповим”, насправді ж навколо нього гуртувалися колишні учасники ВАПЛІТЕ, ліквідованої 1928: О. Досвітній, М. Куліш, Ю. Шпол (Михайло Яловий), М. Хвильовий, Ю. Яновський, П. Панч, М. Бажан, Д. Фальківський, Арк. Любченко, В. Мисик, К. Поліщук, О. Близько, Т. Масенко, Г. Косинка, П. Лісовий, П. Капельгородський, В. Гжицький, В. Сосюра,
Тому використовувалися форми з елементами давньої української інтермедії, у яких закладалися головні ідеї кожного номера, тому – такі виразні ремінісценції українського вертепу. Традиція представлялася у складному сплаві з модерною технікою в оформленні журналу. У “Л. я.” друкувалися такі гострі сатири, як “Іван Іванович” та “Ревізор” М. Хвильового, п’єси “Мина Мазайло” та “Народний Малахій” М. Куліша, “Вертеп”
Любченка, уривки з поеми “Мазепа” В. Сосюри, роман “Чорне озеро” В. Гжицького, прозові твори І. Сенченка, В. Мисика, пізніше звинувачені у “буржуазному націоналізмі”. У публіцистичних матеріалах “Л. я.” нерідко використовував форму містифікованого “листа” чи “спогаду”. Наприклад: “В своїй хаті – чужа правда і сила, і воля” П. Капельгородського; “Лист Ол.
Досвітнього до М. Куліша” (з багатьма дошкульними міркуваннями, скажімо, про масове “творення академіків”, про “марксівське критичне “євангеліє”. Форма “листа” до окремої особи чи до “Літярмаркому” практикувалася майже в кожному номері. Після закриття “Л. я.” письменницьке ядро цього видання створило групу та журнал “Пролітфронт”.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)