ГЕНРІХ ГЕЙНЕ
В СВІТЛІ МІСЯЦЯ Я БАЧИВ
В світлі місяця я бачив,
Гаєм ельфи проїздили,
Чув, як сурми їх бриніли,
Чув, як дзвоники дзвеніли.
Коні мали злоті ріжки,
Коники маленькі білі,
Прудко так, неначе зграя
Диких лебедів, летіли.
Усміхнулась їх цариця,
Як повз мене проїжджала.
Чи вона мені кохання,
Чи погибель віщувала?..
Пора вже мені добрий розум вернуть,
Дурниці свої забувати,
Мені вже обридло актором тим бути,
З тобою комедію грати.
Мальовані дивно куліси я мав,
У стилі зовсім
Мій лицарський плащ ясно злотом блищав
І був я в настрою величнім.
Хоч я схаменувся тепера зовсім,
Дурну тую гру покидаю,
А все почуваюсь нещасним таким,
Мов досі комедію граю.
Ой леле! Жартуючи, я розказав
Найширші свої почування.
Я з смертю в грудях гладіатора грав,
Що смерть удає для втішання.
Філістери гарно вбрані
По полях, лісах гуляють,
Раді, скачуть мов телята,
Літо краснеє вітають.
Погляд їх блищить,- дивують:
“Як цвіте все романтично!”
Довгі вуха наставляють:
“Як співає шпак велично!”
Але чорну запону
Почепив я
Бо до мене завітали
Марища при яснім сонці.
То з підземної країни
Встало давнє кохання,
Сіло й плаче біля мене…
Серце рвуть його ридання!
Всі за чаєм сиділи й розмову
Про любов між собою вели.
Естетичні були всі панове,
Панії надто чулі були.
“Розумію – кохати платонічно!” –
Мовив радця, страшний, як мана.
Усміхнулась мадам іронічно,
“Ох!” – зітхнула тихенько вона.
Пастор вкинув до того зважливо:
“Не повинна любов бути палка:
Для здоров’я се дуже шкідливо”.
“Як се?” – тихо спитала дочка.
А графиня зітхнула важенько:
“Ох, кохання – жага запальна!”
І баронові потім зграбненько
Подала склянку чаю вона.
За столом було місце маленьке,
Не було ж тебе, любко, там знов.
Як гарненько, моє ти серденько,
Розказала б ти їм про любов!
Переклала з німецької ЛЕСЯ УКРАЇНКА
(1 votes, average: 5.00 out of 5)