ГРЕНАДЕРИ – ГЕНРІХ ГЕЙНЕ

ГЕНРІХ ГЕЙНЕ

ГРЕНАДЕРИ

Удвох із полону, з Росії,

Старі гренадери брели.

Поникли вони в безнадії,

Як в землю німецьку дійшли.

Як вісті такі пережити!

Французи здались ворогам,

Все військо велике розбите,

В полоні володар їх сам.

Заплакали браві солдати,

Ті речі почувши сумні.

Сказав один: “Тяжко як, брате!

Всі рани мої, як в огні!”

А другий промовив: “Зустріти

Ладен би я смерть у цю мить,

Та жінка у мене і діти –

Ну, як їм без мене прожити?”

“Що жінка, що діти? Не буде

І

з ними спокою вже нам!

Хай жебрають ідуть поміж люди,-

В полоні володар наш сам!

Коли я помру – моє тіло

З собою, мій друже, візьми,

Щоб там у французьку могилу

Між рідними ліг я людьми.

Мій орден вояцький годиться

На серце покласти мені:

Хай будуть і шпага, й рушниця

Зо мною в холодній труні.

Лежатиму я, мов на чати

У землю послали мене…

І раптом почую гармати

І коней іржання гучне.

То він проїздить біля гробу

У сяйві, у громі гармат…

Тоді, імператоре, з гробу

Устане твій вірний солдат!”

Переклав з німецької МАКСИМ РИЛЬСЬКИЙ


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

ГРЕНАДЕРИ – ГЕНРІХ ГЕЙНЕ