Улюблений добуток (поема Н. А. Некрасова “Російські жінки”)

Про подвиг декабристок я довідалася на уроці літератури, коли вчителька розповідала нам про поему Миколи Олексійовича Некрасова “Російські жінки”. Так, це був теперішній подвиг для них, що звикли жити в млості й безтурботності. Коли ж наступила година випробування, ці жінки виявилися сильними й стійкими, тому що вони Любили Своїх чоловіків, вважали своїм обов’язком розділити їхню долю. Прощаючись із батьком, княгиня Трубецька пояснює свій від’їзд: ПРО, бачить Бог!…

Але борг інший, И вище й трудней, Мене кличе… Прости, рідний!

Даремних

сліз не лий! Далекий мій шлях, важкий мій шлях, Страшна доля моя, Але сталлю я одягла груди… Пишайся – я дочка твоя! , , Швидше за все, ці жінки говорили простіше й скорбнее, але поетові хотілося возвеличити їхній подвиг, він чи не вище подвигу їхніх чоловіків.

Декабристів засудили й насильно відвезли в Сибір, а їхньої дружини їхали туди добровільно.

А це страшнее. Ямщик столицю минув… Далеві до княгині шлях лежав…

Але важкий шлях!

У двадцятий день Ледь приїхали в Тюмень… Не кожний чоловік витримував такий шлях, а як їм удалося перебороти? Віра й любов вела їх уперед.

Уже два

місяці майже Беззмінно день і ніч впути.

Гордість і непохитна воля Катерини Трубецькой скорили старого генерала – губернатора Іркутська. Я вас намагався налякати. Не злякалися ви! І хоч би мені не удержати На плечах голови, Я не можу, я не хочу Тиранити більше вас… Я вас у три дні туди домчу… Агов!

Запрягати, зараз скоріше!

Їхній подвиг залишився в пам’яті нащадків, його не повторити тепер. Але про нього треба пам’ятати й пишатися ним


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5.00 out of 5)

Улюблений добуток (поема Н. А. Некрасова “Російські жінки”)