Геніальність поеми видатного українського поета І. Франка під назвою “Мойсей” полягає в тому, що він талановито провів аналогію між євреями біблейських часів та багатостраждальним українським народом, якому довелося не сорок років, а впродовж століть іти до свого повного визволення. С давніх-давен нашим предкам доводилося вести боротьбу проти кріпацтва, солдатчини та гніту інших держав. Але боротьба українців проти іноземного засилля та інших антинародних явищ, на відміну від зображених в поемі життя євреїв ніколи не полегшувалася
Однак, незважаючи на те, що у поемі І. Франка “Мойсей” мова йде про обраний Богом народ, його характеристики можуть бути притаманними не тільки імперськими націями, але й народу, що віками гнобився та переслідувався. Український Мойсею, де ти? На це запитання можна дуже легко відповісти, бо сучасним Мойсеєм є сам автор поеми.
У своєму епічному творі І. Франко не тільки зображає пророка Мойсея, а й сам виступає в ролі провісника подій в Пролозі
“Таж в Єгипті ви гнулись в ярмі, Наївшись ласо… Відригаться вам буде повік Те єгипетське м’ясо І, зірвавшись із сеї землі, Та розбивши всі карби,
Ви розвієтесь світ здобувать, Його соки і скарби. Хто здобуде всі скарби землі І над все їх полюбить,
Той і сам стане їхнім рабом, Скарби духу загубить.”
Саме це застереження і є пророцтвом, бо прочитавши ці рядки ми можемо побачити в них події двадцятого сторіччя, як начебто у всіх подіях приймав участь сам автор поеми. Це і крах Російської імперії, яка довгі віки катувала український народ, коли колишні завойовники перетворювалися на нікчемних прислужників, і інші події цього наповненого визначними віхами сторіччя. І хіба не являються пророцтвом слова Мойсея про те, що свобода представляє собою не тільки духовну категорію, але й матеріальну:
“Та прийде час – і ти огнистим видом Засяєш у народів вольних колі, Труснеш Кавказ, впережешся Бескидом,
Покотиш Чорним морем гомін волі, І глянеш, як хазяїн домовитий, По своїй хаті і по своїм полі.”
Хвилина чуда, яку в ярких кольорах поет зобразив у своєму творі – це момент, коли встає на ноги паралітик, що повірив в своє одужання. Саме він в подальшому показує домовитість в своїй країні, саме він наводить порядок у власній хаті і на власному полі. Хіба не являється цей епізод складовою економічної програми розвитку нашої країни саме тепер, коли укріплюється фундамент її незалежності, збудований на руїнах світової імперії?
Немає сумніву, що під власною хатою І. Франко має на увазі незалежну державу та вільне національне життя. Отже не треба шукати нового Мойсея, бо ним є сам автор поеми, оскільки цей твір майже повністю проектується на наше сьогодення. На дивлячись на те, що в даний час ми займаємося розбудовою сучасної української держави, ми практично не відрізняємось від Ізраїлю біблейських часів, який здобувши собі свободу, залишився розрізненим і поділеним вождями. Ще й зараз серед нас існують ті, хто прагне повернутися в московську займанщину, причому не стільки по матеріальним причинам, скільки тому, що в нових обставинах треба самостійно вирішувати багато складних питань, а не просто виконувати чиїсь вказівки. Тому сьогодні кожному з нас треба бути “свого людства багаттям”, “захисним тереном для дерев-народів”.
Про це пророкував, про це писав и журився нині вічний і єдиний Мойсей – Іван Франко, усім серцем сподіваючись на щасливе майбутнє свого народу.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)