У великому фонді світової епічної культури почесне місце посідають українські думи, як глибоко оригінальні музично-поетичні твори високого ідейного звучання. Образність поетичного вислову, краса музичного супроводу, глибина думки викликали захоплення культурних діячів світу. У своєму романтичному захопленні кобзарським мистецтвом та поезією дум Т. Г. Шевченка підносив їх вище Гомерових “Іліади” і “Одіссеї”.
Вважається, що “невольницькі плачі” є найдавнішими. Епічна розповідь, властива переважній більшості дум, тут
З тяжкої турецької неволі, З каторги бусурманської, На тихі води, На ясні зорі, У край веселий, У мир хрещений, В городи християнські. Творці невільницьких дум вкладали у свої твори не скорботу за конкретною людиною, а висловлювали погляд народу на неволю, віру бусурманську, землю чужинську, возвеличуючи водночас вірність народу, любов до свого “краю веселого”.
Важливу роль відіграють, з погляду творців і носіїв дум,
У думі “Самійло Кішка” возвеличується подвиг козаків – невольників, які після 25 – літньої каторги у найскрутнішому становищі виходять переможцями,
Героїчна тема, головна тема всього думового епосу, на повну силу прозвучала в думах, в основі яких – заклик народу до єднання, до активної протидії чужоземним загарбникам. Уславлення козаків-лицарів у думах “Козак Голота”, “Отаман Матяш старий”, “Олексій Попович”, возвеличення кращих моральних якостей – ось що зумовило надзвичайну їх життєвість. Якою б винятковою силою не володіли Самійло Кішка, старий Матяш, Івась Удовиченко, вони усвідомлюють себе лише представниками народу, в ім’я якого і здійснюють свої подвиги.
Думи про козака Голоту і про Марусю Богуславку споріднені тим, що героїчний пафос у них зливається з патріотизмом, незламність духу героїв підтримується глибоким відчуттям батьківщини, уособленим в образах “ясних зір”, “тихих вод”, “краю веселого”.
Збірний образ козака Голоти уособлює кращі риси захисника свого народу і показаний не описово, а в дії, у зіткненні з віроломним, жадібним і “на розум небагатим” татарином.
Український народ, стверджують автори”дум, хоче жити на землі у злагоді з іншими народами: “Гуляє… погуляє, ні города, ні села не займає”, і лише при посяганні на його волю виступає як воїн – захисник, який “не боїться ні огню, ні меча, ні третього болота”.
З великою пошаною подаються у думах образи талановитих народних ватажків: Івана Сірка, Семена Палія, Богдана Хмельницького, Івана Богуна, Максима Кривоноса.
Творці й виконавці цього циклу дум ведуть мову про історичні події від імені всього народу, який виріс політично, соціально, зміцнів духовно і свідомий до свого місця в подіях історичної ваги.
Народні думи займають особливе місце в історії нашої культури. Ця незглибима криниця може допомогти нам зараз, у час розвитку нашої державності, навчити зразкам мужності і чистоти, краси і сили народної.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)