Тарас Григорович Шевченко
ТВОРЧІСТЬ 1843-1847 РОКІВ, ПЕРІОДУ “ТРЬОХ ЛІТ”
Шевченко давно мріяв поїхати в Україну, одночасно сподіваючись, що зможе поїхати вчитись у якусь європейську країну. Проте поїздці за кордон не судилось відбутися, і наприкінці квітня 1843 р. Шевченко виїхав в Україну. Цілком можливо, що він залишив Петербург разом з Гребінкою. Перебування в Україні тривало дев’ять місяців.
За цей час Шевченко відвідав своїх знайомих у Качанівці, Києві, Чигирині. Познайомився поет з О. С. Афанасьєвим-Чужбинським, Яковом де
Був на хрестинах свого племінника Трохима, якому став хрещеним батьком.
Найдовше поет прожив в Яготині в родині Рєпніних, близьких родичів декабриста С. Волконського. Особливо дружні взаємини зв’язували Тараса з дочкою князя М. Рєпніна Варварою. їй він повідав про свій намір викупити з кріпацтва своїх рідних, за яких поміщик запросив 2000 карбованців. Для досягнення цієї благородної мети Шевченко вирішив видати серію офортів “Живописная Украйна” трьома книгами.
На жаль, його сподівання не виправдалися,
У лютому 1844 р. Шевченко повертається в Петербург. По дорозі він відвідав Москву, де познайомився з М. Щепкіним та О. Бодянським. У Петербурзі поет прожив більше року, завершуючи навчання в Академії мистецтв. У1845 році він знову приїжджає в Україну, оскільки після закінчення Академії йому вдалось встановити зв’язки з Київською археографічною комісію.
У листопаді того ж року був офіційно призначений її співробітником. До осені 1845 р. він постійно подорожує, відвідує друзів та знайомих. У кінці жовтня поет серйозно захворів, а 25 грудня під час загострення хвороби, перебуваючи під наглядом свого друга лікаря А. Козачковського, Шевченко створює “Заповіт”.
Після одужання, виконуючи завдання графічної комісії, Шевченко багато подорожує, а в квітні 1846 р. зупиняється у Києві для обробки матеріалів і подає заяву на призначення його викладачем малювання Київського університету. Чекаючи призначення, поет подорожує Чернігівщиною.
Перебування в Україні розширило коло знайомств Тараса Григоровича Шевченка, Він зблизився з М. Костомаровим, М. Гулаком, О. Марковичем, P. Білозерським та іншими учасниками Кирило-Мефодіївського товариства. У спогадах Костомарова є свідчення про те, що товариство мало метою поширювати ідеї слов’янської єдності, які Шевченко пропагував у творах “Єретик”, “І мертвим, і живим…”, “Шафарикові”. Поет підтримав пропозицію Костомарова пристати до Кирило-Мефодіївського товариства, але не завжди погоджувався з поглядами його учасників, оскільки на перший план висував ідеї національного і соціального визволення народу.
Саме в цей період Шевченко підтримував зв’язки з майбутніми петрашевцями.
З 1843 по 1847 p. T. Шевченко написав значну кількість літературних творів, частину яких сподівався видати, назвавши другим “Кобзарем”. До майбутньої збірки поет навіть написав передмову, яка являла собою критичний огляд тодішньої української літератури. Але єдиним виданим твором Т. Шевченка другого періоду стала поема російською мовою “Тризна”, присвячена Варварі Рєпніній.
Цю поему з численними цензурними виправленнями було надруковано двічі: у журналі “Маяк” (під назвою “Бесталанный”) та окремим виданням. Інші твори увійшли до рукописної збірки “Три літа”. Під час арешту збірку у Шевченка було вилучено, і до 1907 р. вона пролежала в жандармських архівах, але більшість одиничних творів з неї було надруковано за кордоном. ?
(2 votes, average: 2.50 out of 5)