Хто народився i вирiс у селi, тому добре вiдома простенька колядка:
Коляд, коляд, колядниця,
Добра з медом паляниця,
А без меду не така –
Дайте, дядьку, п’ятака!
Приємно її промовляти. I не тiльки тому, що пiсля неї на промовця чекають подарунки, а й тому, що тут безпосередньо згадується Коляда.
Що ж це за свято? Свято української Коляди вiдзначається протягом двох тижнiв – з 7 до 19 сiчня. Це перiод зимового повороту сонця. Люди казали: “Сонце на лiто, а зима на мороз”.
Коляда – свято народження Сонця. З прийняттям
А далi святкування продовжуватиметься наступнi два тижнi.
Свято Сонця – Коляда – це цiлий комплекс новорiчних обрядових дiй, що тривають вiд Рiздва до Водохрещя. День перед Рiздвом називав ся Святвечiр, Багатвечiр або Багата кутя. До нього слiд було впоратись
З усiма господарськими справами, натовкти зерна для кутi та приготува ти дванадцять пiсних страв, серед яких були гриби, риба, пироги з квасолею чи капустою, узвар i кутя.
На
Горщик з кутею обов’язково ставили на покутi в кубельце, або ясла, оскiльки Мати Божа народила малого Христа в яслах.
Дiти вiдносили обрядову вечерю своїм хрещеним, бабусям i дiдусям, якi обдаровували дiтей яблуками, горiхами чи грiшми. А потiм усi гралися, ворожили. Так проходив Святвечiр.
Надходило Рiздво Христове.
Тодi казали:
– Зi Святим Рiздвом будьте здоровi!
Їм вiдповiдали:
– I вас також вiтаємо й бажаємо здоров’я!
I декламували:
З Святим Рiздвом вiтаю,
Всiм здоров’я бажаю:
Господарю на воли,
Господинi на квочки,
Хлопцям-дiвчатам на гуляння,
Малим дiтям забавляння…
А меншi спiвали:
Я маленький хлопчик,
Iзлiз на стовпчик,
У дудочку граю,
Колядочку знаю.
Починалося колядування усiм загалом. Парубки вибирали Ватагу, тобто керiвника, Мiхоношу, Козу, Пастуха. Ще були Циган, Лiкар, Єврей, Смерть з косою.
Завжди носили зiрку.
Дiставши дозвiл колядувати, ватага починала потiшну виставу з пiсень-колядок та жартiвливих сценок.
Ой сивая та i зозулечка
Щедрий вечiр, добрий вечiр,
Добрим людям на здоров’я!
Усi сади та i облетiла,
А в одному та i не була.
А в тiм саду три тереми:
У першому – красне сонце,
У другому – ясен мiсяць,
А в третьому – дрiбнi зiрки.
Ясен мiсяць – пан господар,
Красне сонце – жона його,
Дрiбнi зiрки – його дiтки.
Так святкували аж до 18 сiчня. А в цей день влаштовувалася Голодна кутя, коли спалювали Дiдуха, “щоб теплий дух накликав весну”.
Пiсля цього починався iнший обряд – “проганяння кутi”. Казали: “Геть, кутя, з покутя, а ти, узвар, iди на базар!”
Так закiнчувалися рiздвяно-новорiчнi свята. Селяни настроювува лися на веснянi польовi роботи.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)